Розділ 29

Лізі солодко спала, дивлячись сон, як вони з Норі біжать разом по квітучому лузі. Де царює повна гармонія в поєднанні із співом пташок. Дівчата веселились, грались в "Дожени мене", забувши про монастир та усю небезпеку, яка їх оточує.

Аж раптом сон обірвався, коли Лізі почула далекий голом подруги.  

- Лізі! Лізі!! Вставай!! Прокидайся!! Лізі!! - будила її Норі.

Дівчина повільно розплючила очі, нічого не розуміючи. Побачила перед собою схвильовану Норі з телефоном в руці, на якому був включений сяючий ліхтарик.

- Що.. що сталось? Що таке? - запитала сонно Лізі, пригадуючи, що вона все ж ще в монастирі, а не на квітучому лузі.

- Немає часу пояснювати! Зрозумієш усе на місці! Ходи мерщій за мною! Тільки тихо! - проторохкотіла швидко Норі, вимикаючи ліхтарик телефону, який потім сховала у валізу.

- Гаразд, йду - відповіла дівчина встаючи з ліжка та накидуючи собі на плечі кофту на змійці.

Тоді поспішила за подругою до виходу.

Йшли вони по коридору корпусу в сторону вбиральні. Звідки долинали приглушені голоси розмови. Підходячи все ближче і ближче, можна було вже трохи розібрати суть бесіди.

- Так ще раз.. то ви шукаєте, якись нікчемний ключ, щоб відкрити, якусь стару, нікому не потрібну книжку? Це у вас такі жарти чи шо? - почувся знайомий стервозний голос.

- Морганка, це не жарти! Та книжка дуже важлива! Вона вирішить нашу майбутню долю, а якщо заслужиш то і твою теж! - прогарчав другий голос.

- Алоо, я тут може також є, чи як? - сказав ще один стервозний голос.

Почувши цей фрагмент розмови, Лізі завмерла на місці. Вона зрозуміла, що хотіла їй показати Норі і не вірила власним вухам.

- Це?.. - прошепотіла дівчина.

- Чсс.. - прошипіла Норі, приклавши пальця до вуст, а тоді ствердно кивнула.

Лізі була приголомшена, їхні найбільші побоювання справдились. Кіра об'єдналась із Міртою та її посіпаками.

- То ви хочете, щоб ми вам допомогли шукати якись ключ? - говорила Аманда.

- Не якись, а від книжки! - огризнулась Саманта.

- Та тихіше ви! Наглядачок приманете! - гарикнула Мірта.

У відповідь на її слова, хтось із присутніх там, гордовито цокнув язиком.

- Можна детальніше дізнатись, що нам буде за допомогу? - в'їдливо запитала Кіра.

- Свобода. У книжці написана важлива інфа, яку ми використаємо, щоб виторгувати свободу - пояснила Пенні.

- Гаразд ми в ділі - впевнено вигукнула "місс ненависть" - Що саме нам робити?

- Шукати. Багато шукати. Десь тут у цих стінах схований той ключ. Вам треба його знайти - відповіла Мірта.

- Ми шукали вже в деяких місцях. В учительській, в кабінетах Бернарда та Розалінди. Тепер переходимо до капторки наглядачок і забороненої зони - провадила Саманта.

- Розпочинаємо шукати у наглядачок поки - додала своїх п'ять копійок Пенні.

- Ви двоє і Хлоя з Самантою йдете до наглядачок. А ми з Пенні, будемо розробляти план, як пробратись до забороненої частини - скомандувала Мірта.

Залягла неприємна пауза. Лізі і Норі перезернулись, в готовності повертатись до кімнати. Однак їх затримало неочікуване продовження бесіди.

- Я все ж не розумію, чому саме ми повинні ризикувати? - раптом промовила Кіра - Ти так впевнена, що ця книга дійсно дасть нам свободу? А якщо там нічого немає?

- Я не змушувала вас слідувати за мною, це був ваш вибір, на хвилинку! - відрізала Мірта - Але якщо ви хочете залишитись гнити тут назавжди, це вже ваша справа! Я шукаю вихід і якщо хтось не згоден з моїми вказівками, то краще одразу забирайтесь!

- Спокійно - втрутилась Пенні, намагаючись заспокоїти ситуацію - Ми всі хочемо одного і того ж. Але нам потрібно довіряти одна одній, інакше нам кранти.

- Добре - кивнула Аманда - Ми з вами. Але якщо щось піде не так...

- Все піде за планом - впевнено сказала Мірта, а тоді додала - Безсумнівно.