Розділ 28

Вечір наближався до кінця, коли Лізі та Норі нарешті повернулись до своєї кімнати після другого акту уроків. Це було єдине місце, де вони могли поговорити наодинці, не боячись, що хтось підслухає.

Їхні сусідки, Хлоя та Саманта, рідко затримувались в кімнаті на довго. Вони завжди кудись зникали, залишаючи подругам можливість спокійно обговорити свої плани.

Дівчата швидко зайшли всередину і зачинили за собою двері.

- Нарешті ті уроки закінчились. Я вже думала не витримаю шведську та португальську - зітхнула Норі, кинувши свій портфель на стілець - Голова від тих знань, аж гуде по швам..

Дівчина повільно сіла на ліжко.
Лізі лиш співчутливо глянула на подругу. А тоді раптом запитала.

- Ти пила сьогодні вітаміни?

- Трясця! Ні, я забула їх випити - вигукнула дівчина, доторкнувшись кінчиками пальців до скронь.

- Тоді випий зараз же. Тобі стане краще і біль вгамується - наполягла Лізі.

- Ну гаразд, зараз - знову зітхнула Норі, сповзаючи з ліжка. Тоді відкрила кишеньку валізи та дістала невеличку білу баночку.

Відкрутила кришку і висипала собі на долоню невеличку жовтеньку таблетку в формі зірки. Яку зразу ж вкинула до рота. Закрутила кришку та заховала вітаміни назад.

- Усе - нарешті вимовила дівчина, розсмоктавши таблетку - Тепер треба зачекати поки спрацюють вітаміни. А поки я хочу, щоб ти мене вислухала. Це дуже важливо.

Норі виглядала дуже серйозною. Що Лізі аж розхвилювалась в передчутті того, що вона має їй сказати.

- Лізі.. я не хотіла тобі цього казати відразу коли ми сюди тільки прибули. Не хотіла лякати - почала трохи спантеличено дівчина - Але тепер я думаю, що прийшов час і я маю тобі про це розказати..

- Я нічого не розумію Нор.. Що розказати?.. - стурбувалась Лізі.

- Дай договорити - перебила її Норі, дивлячись подрузі прямо в очі - Я від самого початку відчувала, що тут щось не те і що нам тут знаходитись не безпечно. Це місце... - вона провела рукою по кімнаті, ніби намагалась охопити все, що її турбує - воно якесь дивне, тут все засекречене. А смерть цієї дівчинки колись, Сьюзан... зникнення Лінди та Сенді. Це не просто так стається! Я це відчуваю!

Лізі затамувала подих, уважно слухаючи подругу. Норі була ще серйознішою як ніколи, і її слова змушували задуматись.

- Але чому ти думаєш, що вони не просто так зникли? - тихо спитала Лізі, намагаючись зрозуміти, куди веде розмова.

- Директор - продовжила Норі, і її голос став ще більш напруженим - Він відмовляється продовжувати розшук Лінди і навіть не хоче братися за пошуки Сенді. Він просто закриває очі на це все, що дуже підозріло. Він точно щось знає про їх зникнення... і про смерть Сьюзан. Можливо, він навіть причетний до цього.

Лізі відчула, як її серце забилося частіше.

- Ти думаєш, він замішаний у цьому? - спитала вона, не вірячи власним словам.

- Я не знаю - зізналася Норі, схрестивши руки на грудях - Але я думаю, що ми в серйозній небезпеці. І цей розчин заспокійливого, який наглядачки вводять мало не усім підряд. Це усе має бути між собою якось зв'язано. Однак я не можу знайти ні однісінької логічної думки, щоб пов'язати це все. Тому я думаю, що ми повинні дізнатися, що тут відбувається, щоб потім безпечно втекти. Розпутати цей клубок таємниць і скласти всі пазли, перш ніж буде надто пізно.

Тиша запанувала в кімнаті. Лізі важко зітхнула, відчуваючи, як слова Норі осідають у її свідомості, як важкий камінь.

- Ти маєш рацію - нарешті сказала вона, глянувши на подругу - Ми повинні щось робити.

- Так - погодилася Норі, її погляд став рішучим - І ми розпочнемо це вже завтра. Зараз я думаю треба піти спати та набиратись сил. На нас чекає багато роботи та розгадок.

Подруги пішли спати. Лізі знову згадала ту ніч з ліконідою Веллін та примарою Марі. Вона розуміла, що це теж треба їм розгадати. Але якби вона могла розказати цю сутичку Норі.. Ліконіда тоді поклала їй умову, щоб вона мовчала про їх зустріч. Дівчина була в замішаності і намагалась щиро вірити, що Марі та Веллін це лише плоди її підсвідомості, а не щось більше...

Із цими думками Лізі поринула в сон.