Розділ 27

Бідолашку Лізі постійно мучили думки про ту розмову з Анною, в день коли зникли Сьюзан та Лінда. Вона розуміла, що подруга повинна знати про це в будь-якому разі, але не знала як про це розповісти їй. Адже вони мали тримати в таємниці від усіх те, що книга у них.

Дівчина відчувала вагання й тривогу через те, що подруга може розсердитись за зраду та припинити дружбу. Вона цього дуже не хотіла, адже Норі єдина хто зрозуміла та захотіла з нею дружити в Акисинській школі.

Лізі не раз згадувала про свої тривожні думки в розмозі з Анною. Адже вона не порадившись з Норі просто взяла і розказала усе їй, а тепер ще замовчує свій ганебний вчинок.

Анна в свою чергу ж запевняла, що Норі дуже цінує їх дружбу й не здатна на те, щоб її раптово припинити, тим більше коли їм потрібно постійно триматись разом. Ці слова трохи розсіяли тривогу Лізі та дали впевненості, що так саме і є. Втім десь у глибині душі дівчини, ще трохи вагання залишилось...

 * * * 
Якось на вільному часі, подругам довелось заскочити у свою кімнату. Норі потрібно було терміново перевдягнутись в суху форму. І все через свою як вона називає "неакуратність".

Справа в тому, що від моменту як вона почала приходити до тями, у неї часто сама по собі могла смикатись права рука. Дівчина не раз жалілась Лізі, що це їй дуже заважає у побутовому та буденному житті.

Подруги звертались по допомогу до наглядачки Анни, однак та лише смутно розводила руками. Тому Норі нічого не залишалось, як змиритись з цим і надіятись, що це тимчасовий побічний ефект.

Цього разу так сталось, що на обіді Норі випадково пролила на себе склянку води. Коли вона несла свій піднос до вільного столика, у неї знову смикнулась рука, через що склянка перекинулась і... ви самі розумієте, що було далі.

* * * 
В кімнаті вони були одні, тому вільно могли розмовляти на різні особисті та душевні теми. І от ще трохи повагавшись й змирившись із будь-якою відповідю Норі, Лізі насмілилась їй усе розповісти.

- Нор.. я хочу тобі дещо сказати.. - почала не впевнено дівчина.

- Окей, я вся в увазі - відповіла Норі, активно копирсаючись в валізі в пошуках чистої форми.

Лізі зробила невпевнену паузу після відповіді подруги. А потім заплющила очі, глибоко вдихнувши, і тоді як з кулемета розказала усю розмову з Анною від і до.

Коли закінчила, вона розплючила очі та побачила подругу сидячу в себе на ліжку. Вона пильно дивилась на Лізі, наче аналізуючи щойно дану їй інформацію.

Дівчина захвилювалась, перекручуючи в голові можливі негативні сценарії відповіді Норі.

- Норі?.. - обережно покликала Лізі.

Норі продовжувала мовчати нахмуривши брови.

- А чому ти мені скоріше не сказала? - запитала раптом вона продовжуючи над чимось думати, а тоді додала не чекаючи відповіді - Це ж.. це ж полегшує справу Лізі!

Дівчина остовпівши від здивування, втупилась в Норі.

- Що ти маєш наувазі? - перепитала вона обережно.

- Як що Ліз? - раділа Норі - Ти буквально зробила вагомий крок до розгадки подруго!

Сердцебиття Лізі пришвидчилось.

- То ти не будеш мене засуджувати? - запитала тихо вона.

- За що тебе засуджувати? - незрозуміла подруга.

- Ну-у, що.. я розказала Анні про книжку... - пробурмотіла невпевнено Лізі втупивши погляд в підлогу.

- Ти жартуєш зараз? - засміялась Норі - Щоб я тебе за щось засуджувала? Та ніколи в світі Ліз!

- Справді? - нарешті підняла на подругу погляд.

- Звісно! Як ти таке подумати могла? - відповіла Норі, підходячи і обнімаючи подругу - Ти зробила усе добре! У нас є шанс вцілити мою задумку!

Лізі навзаєм обняла подругу, а тоді відсторонилась відчуваючи як вологість із форми Норі просочилась на її.

- Норі, форма...

- А ой.. пробач, що намочила... - зціпила зуби подруга, поспіхом перевдягаючись.

- Та нічого, вона і так вже була не першої свіжості. Між іншим, про яку задумку ти говориш? - поцікавилась Лізі.

- Та ж, щодо тої книжки. Якщо звичайно "супер четвірка" не знайшла ключ раніше за нас.

- Ой, тут я не можу сказати. Я була зосереджена на іншому.. - відповіда Лізі, ніби визнаючи свою провину в цьому.

- Нічого все під контролем - запевнила Норі, застіпаючи ґудзики сорочки - Я сьогодні випадково підслухала розмову Саманти та Хлої, коли заходила в тубз. Вони були в учительській, але ключа не знайшли. Ха-ха, лохушки.

- Фух.. Слава Богу.. - зітхнула Лізі - А то я вже бува подумала, що ми профукали ключ..

- Я ж кажу усе під контролем і... - Норі хотіла розказати про свій план, але її перебив черговий дзвінок - І пішли скоро, а то я не сильно горю бажанням получити ще одну порцію того задрипаного заспокійливого.

- Ага.. так.. вже біжу.. - відповіла Лізі застібаючи останій ґудзик своєї чистої сорочки.

Тоді подруги поспіхом побігли на чеську. Договорившись продовжити розмову потім ввечері на одинці і розробити план дій.