Розділ 19

Наступний день, подруги розпочали як завжди. Прокинулись, виконали всю ранкову рутину і пішли на заняття. Правда, тепер їм не потрібно було цілий день клеїти білих і пухнастих зубрилок. Що було значним полегшенням.

Відбувши благополучно перший акт уроків, подруги пішли до їдальні на обід. Там за тарілками обговорювали минулу ніч і все інше, про що немали змоги говорити раніше.

Також Норі розповіла подрузі те, що застала перед тим як заснути. Лізі уважко слухала, не перебиваючи, а коли подруга закінчила прокоментувала.

- Ми якраз добре змотались. Уяви, що би було, якби ми туди повернулись.

- Нам би теж заспокійливе чи ще, якусь там фігню вкололи - припустила Норі.

- Угу, нам дуже повезло - відповіла Лізі, а тоді замислилась - Але знаєш з другої сторони, ми пропустили важливу інформацію. Тепер ми не знаємо, що робить та супер четвірка.

- Так, твоя правда. Але думаю, вони поки нічого не встигли зробити, за винятком підслуховування чужих розмов - сказала трохи іронічно Норі, кладучи ложку каші у рот.

- Звідки, така впевненість? Їх же четверо, а нас двоє.

- Ну так, але ж Мірта лише командує. Можу закластись, що вона нічого не робить крім цього. Пенні може ще щось корисне робить, ну нехай. А з Хлої та Саманти як каже Мірта толку ніякого.

- Прикольна у них четвірка виходить. Одна командує, друга під її ж дудку грає, а дві інші лише накосячують постійно.

- Мг, але не забувай, що ми домовились сьогодні робити - нагадала Норі.

- Відкрити книгу за допомогою відмички - відповіла Лізі - Тоді доїдаємо і йдемо.

Пообідавши швидко як ніколи подруги, із столової рушили до свого корпусу. Однак їм не планово прийшлось зупинились за рогом, почувши знайомі голоси.

- Мірто, ми обшукали кабінет Бернарда, як ти і казала - говорила тихо Саманта.

- Ключа там немає - завершила думку Пенні.

- Добре, я оглянула кабінет Розалінди. Там також немає - відповіла Мірта - Лишилась учительська. Зараз не підемо, бо там купа вчителів буде. Підемо після занять ввечері, тоді переважно там нікого немає. Зустрічаємось о восьмій на цьому місці, фірштейн?

Пенні, Хлоя та Саманта погодились.

- Чудово, а тепер линяємо поки хтось не замітив - із цими словами "супер четвірка" зникла за іншим рогом.

Виходячи із своєї схованки Лізі та Норі, знову рушили до свого корпусу.

- Мушу визнати, що недооцінила Мірту і її підлеглих - прокоментувала Норі, цю неочікувану сутичку.

- Так, але ми спритніші. Поки вони знайдуть той ключ, ми вже відкриємо книгу та прочитаємо усе  - відповіла впевнено Лізі, заходячи в корпус.

- Абсолютно - погодилась Норі, раптом зупинившись та нахиляючись, щоб зав'язати шнурок кеду - Просто.. головне бути обережним та... - Норі встала і поглянула в очі подрузі - ...не пропускати жодних деталей. Я думаю нам треба розділитись Ліз, ти з книгою побавишся, а я за четвіркою прослідкую.

- Не думаю, що це хороший варіант Нор. Ми не в тому становищі, щоб розділятись.

- Так, дурницю бовкнула - сказала Норі прикусивши губу - Пробач.

- Нічого, ходімо вже.

Лізі увійшла до кімнати та кинулась до своєї валізи по відмичку, Норі зайшла за нею, закриваючи двері.

- Ось відмичка - вигукнула Лізі, нарешті підіймаючись з колін - Де книга?

- У мене, зараз - на цей раз Норі кинулась до своєї валізи, висуваючи її з під ліжка. Розсунула змійку відкрила та почала викидати одяг з неї. Аж ось нарешті дісталась книги, взяла її в руки та підійшовши до подруги, дала їй.

Лізі взяла книгу, сідаючи на своє ліжко. Серцебиття та дихання схвильовано пришвидчилось.

- Готова, дізнатись всі потаємні секретики монастиря? - запитала Норі сідаючи поряд, як китаєць на чайній церемонії.

- Коли ти казала це в останнє, ми нічого корисного не знайшли - зауважила Лізі.

- Мг, цього разу нам вже мусить пощастити - запевнила Норі - Давай вже, відкривай.

Лізі запхнула відмичку в замковий отвір книги. Прокрутила проти годинникової стрілки. Нічого не сталось. Ні звуку, що могло свідчити, про відкривання замка. Тоді вона повернула відмичку в протилежний бік - теж саме, нічого не змінилось.

- Не відкривається, Нор - похмуро прошепотіла Лізі.

- В сенсі? Не може бути - похопилась Норі - Може ти якось не так відкриваєш? Може треба більше покрутити та притиснути? Дай мені спробувати.

Лізі подала відмичку та книгу Норі. Вона взяла їх і почала сама пробувати відкривати. Крутила в один бік та в інший, притискала, що тільки не робила. Це нічого не дало.

- Нор, може досить? Вона не відкриється - намагалась зупинити подругу Лізі, продовжуючи спостерігати за нею.

- Ні, Лізі... - вперлась рогом Норі - Вона... мусить... відкритись... Зараз... от побачиш... вона відкриється і... ми прочитаємо все, що там написано...

Норі продовжувала наполегливо тикати і крутити відмичку в замковому механізмі.

- Норі, вона не відкриється навіть якщо ти будеш її топтати. Треба сам ключ знайти - була на свому Лізі - Давай не будемо ламати відмичкою замок, а то потім вже нічим не відкриємо, навіть ключем.

- Окей, твоя правда.. це безнадійно.. - кинула похмуро Норі, залишивши нарешті спроби відкрити замок відмичкою - Але ж відмичка відкриває будь-які замки, Ліз. Чи не так? - з надією поглянула вона не подругу.

- Так, але є різні відмички, як і різні замкові механізми - відповіла спокійно Лізі, забираючи відмичку від подруги та міряючи її поглядом - Напевне, відмичка ця не підходить до цього замкового механізму. Тому і не відчиняється.

Лізі перестала дивитись на відмичку і подивилась на подругу.

- Якби ми пробрались в фізичний і дістали ще одну відмичку... - пробурмотіла сама до себе Лізі, повернувши погляд на відмичку у себе в руках.

- Ліз, поки знайдемо другу відмичку "супер четвірка" знайде ключ і тоді бувай наш шанс її відкрити - відповіла Норі, обнявши книгу.

- Твоя правда це - довго... - Лізі замислилась, ховаючи відмичку  в кишеню - Я не бачу іншого варіанту як не знайти ключ раніше за четвірку - сказала вона нарешті і поглянула на подругу.