Розділ 18

Подруги пролежала так, втуплюючись в стіну, ще якись час поки не заснули. Норі прокинувшись серед ночі, різко сіла на ліжку.

Очі злипались від втоми і сонливості. Однак їй вдалось себе пересилити й вдивитись в темноті у ліжка Хлої та Саманти. Вони були пусті, а це означало, що час прийшов.

Норі кинула погляд на ліжко подруги, та міцно спала. Дівчина вискочила з під ковдри і кинулась будити Лізі.

- Лізі! Лізі! Вставай! Нам треба вже йти! - впівголос говорила Норі, трясячи подругу за плече.

- Ммм.. Мам... не кричи, будь ласка... я помию посуд... чесно... тільки до дивлюсь фільм... - бурмотіла крізь сон Лізі.

- Яка мама Ліз?! Вставай!! Ми маємо розвідати, що задумала та компашка! - продовжувала будити подругу Норі - Та вставай же!! А ще кажеш, що погано спиш...

- Мм.. Що? Де? Я не сплю! - похопилась Лізі, нарешті прокинувшись.

- Мг, так я тобі і повірю - сарказтично відповіла подруга.

Лізі протерла очі та потягнулась.

- Мм.. Нор, котра година? - сонно спитала вона.

Норі підійшла до свого ліжка і витягла з під подушки телефон. Ввімкнула екран, який зразу трохи освітив темне приміщення.

- Третя година, п'ятнадцять хвилин ночі - відповіла Норі.

- О, Господи! Ми мали за тою четвіркою прослідкувати! - пригадала Лізі, зістрибуючи з ліжка.

- Та ти шо.... - закотила очі Норі, та потім заспокоїла снервовану подругу - Спокійно, ми не сильно проспали. Ще може встигнемо, щось довідатись. Надіюсь.

- Ну, тоді... пішли поки час ще є - позіхнула Лізі - Трясця, як так спати хочу... Але зараз взагалі не до цього...

- О, ось це я розумію настрой! - зраділа Норі - Пішли давай.

Подруги вийшли з кімнати й знову рушили навшпиньках до вбиральні. Звідти і справді, було чути тиху розмову. Дівчата підійшли, як можна ближче, щоб добре чути все і, щоб їх не бачили.

- ... ... що вони роблять все можливе, а результатів нуль. Бернард лютує. Все котиться до звільнення Анни - говорив в півтону голос Пенні.

- Чудово, Пеннелопо! - відповів голос Мірти - Та Анна мені ніколи не подобалась, нехай звільняє її, до чортової матері...

- Мірто! - почувся схвильований голос Хлої.

- О-о-ой.. та кажіть вже... - невитримала Мірта.

- Ми цілий день слідкували за тими заучками... - почала Саманта.

- Опа! І що, як успіхи? Підтягнули рівень знань? - сарказтично поцікавилась Мірта.

- Т-так... тобто ні! Нічого не вдалось дізнатись. Вони цілий день лише про навчання тринділи - спохмурніла Хлоя.

- Та я чула, як та ціла Лізі відповідала на історії, а Норі її відмазувала перед училкою. А знаєте, вони не промах.. не те, що ви! Навіть інфи корисної нарити не можете, а витрачаєте час на слідкування за якимись зубрилами! - сердилась Мірта.

- Їх поведінка здалась, трохи дивною в деяких моментах - продовжила Саманта ігноруючи слова Мірти - Але вони здається справді нічого не знають..

- А я казала! - випалила Мірта - Все закрили тему, я не хочу нічого більше про них слухати! Від їх правильності, аж верне!  Залиште вже їх і приступіть до чогось кориснішого!

- Добре, Мірто. Як скажеш.. - в один голос відповіли Хлоя та Саманта.

Компанія ще щось там обговорювала, але подруги їх вже не слухали. Норі жестом кивнула Лізі, щоб та йшла за нею. Вони повернулись назад в кімнату, де Норі нарешті прокоментувала почуте.

- Але і стерво та Мірта, гірше Кіри, Сенді та Аманди, разом взяті.

- Угу і не кажи - погодилась Лізі.

- О, а давай подратуємо ту святу четвірку? - запропонувала Норі.

- А, давай! Який план?

- Ми з тобою просто підемо в тубз, під видом ніби тобі жахіття приснилось. Я там буду тебе заспокоювати, всі діла, а?

- Е-е-е.. Якось простенько Нор, тобі не здається?.. Сумніваюсь, що щось таке знову спрацює - завагалась Лізі.

- Трохи є, зате, подивимся на їх охринівші фізіономії. Погнали.

- Але ж Нор, наглядачки.. - завагалась Лізі.

- Лі, а від коли це ми дотримуємось монастирських правил?

Лізі закотила очі.

- Окей, тоді давай про них наглядачкам докладемо.

- Нор, ти знаєш, що ти наслідуєш Кіру? - в'їдливо поглянула на подругу Лізі.

- Так.. твоя правда.. Стукачкою бути це Кірин коник.. - погодилась Норі - Тоді, що ти пропонуєш?

- Я пропоную - просто йти спати - позіхнула Лізі - Ми вивідали, що болт на нас вони забили. І на цьому спасибі.

- А книга? Ключ? Вони полюють на неї Ліз, щоб використати для своєї вигоди!

- А відмичку, я на який чорт взяла? Скористаємось завтра нею замість ключа - впевнено сказала Лізі.

- Точно. Вона ж все можливі замки відкриває. Можемо її використати, щоб тибзити хавчик із столової. Хоча це вже не важливо. 

- Ага, тільки давай це все завтра зробимо, ок?

Лізі направилась, до свого ліжка.

- Окі, поспати справді би не завадило. А то голова взагалі не варить - пробурмотіла Норі, човгаючи до свого ліжка.

Дівчата лягли в свої ліжка, погружаючись у сон. Аж тут двері кімнати відкрились і у неї увійшли.

- Заходьте і лягайте спати негідниці - сухо сказав високий жіночий голос. Це була та наглядачка, яка давала Лізі таблетку сьогодні.

Почулись важкі кроки двох постатей. Це були Хлоя та Саманта, які почовгали до своїх ліжок. Походу їх спалила наглядачка і вколола по дозі короного заспокійливого. Лізі вже міцно спала та нічого здається не чула. "Нічка, вдалась і без нашого втручання" -  зрадівши подумала про себе Норі, поринувши моментально в сон.