Розділ 12

Настав довгоочікуваний вечір. Краплини дощу вперто стукали по склу вікон кабінету, стікаючи дрібненькими потічками вниз. При цьому супроводжуючись громом та блискавкою. 

Це вже були останні хвилини фізики, після яких подруги планували саме вцілити свій задум. Але хвилини тягнулись немилосердно довго. 

Вчителька панні Бенз, ще щось пояснювала і росказувала, але подруги її вже не слухали. 

Лізі, що кілька секунд глипала на старий годинник, біля стелажів з якимись пристроями. Далі її погляд ковзнув на Норі, яка сиділа поряд втомлено позіхаючи. У неї як і у Лізі не виходила з голови та книга. Вони вже забули про те, що мали знайти ще ключ до столової, щоб красти звідти їжу. 

Нарешті годинник пробив сьому і продзвенів дзвінок, який приніс довгоочікуване полегшення. Вчителька закінчила свою лекцію, дала домашнє завдання й пішла в свою коморку.

Подруги встали зі своїх місць, взявши портфелі, пішли до виходу. 
Лізі ще щось зупинилась на пів дорозі до дверей, біля вчительського столу. Тому Норі прийшлось її поквапити.

- Ліз, чого ти там застрягла? Ходімо вже. 

- Ок, біжу - відповіла вона подрузі ховаючи, щось в портфель.

Тоді подруги вийшли з класу і пішли до сходів, щоб спуститись з четвертого на перший поверх. І тільки опинившись там, попрямували в сторону бібліотеки. 

Всю дорогу вони йшли мовчки, аж тут біля входу в "цартво книг" Лізі шепнула Норі на вухо.

- Нор, я здається знаю як нам пробратись в приватний відділ, не ризикуючи ще одним викраденням ключа. 

Норі зупинилась нічого не відповішли, продовжила слухати задум подруги.

- Коли ми виходили з фізичного я з вчительського столу поцупила відмичку. Я її ще на уроці замітила у органайзері для ручок. 

- Чудово! Ми тепер зможемо відкривати все можливі замки! - зраділа Норі. 

- Тільки чсс - продовжила шепотом Лізі - Щоб ніхто не замітив, бо можуть конфіскувати. 

- Так-так, ходімо швидше.

  * * *
Заходячи в бібліотеку, їм відкрилась велика двохповерховп зала, з високою стелею. Де від підлоги до стелі, стояли стелажі закладені книгами. А не далеко від входу, знаходилась кабінка, в якій сиділа згорбившись над якимись паперами, стара панні у великих окулярах. Вона не замітила відвідувачок. 

- Доброго вечора - привітались подруги до жінки. Та нічого не відповіла, далі втупившись у свої папери. 

Подруги пройшли повз неї до зали з книгами у самій дальній відділ зі столиками недалечко біля приватного.

- Ну що Нор, пора розкривати найпотаємніші таємниці монастиря? - прошепотіла Лізі, витягаючи з портфеля відмичку.

- Безперечно - відповіла захоплено Норі.

- Я зараз буду відчиняти замок, а ти стань на шухер, щоб бібліотекарша часом не вирішила не очікувано припертись сюди - застерегла Лізі, підходячи до старих пошарпаних дверей приватного відділу із відмичкою на поготові. 

- Окі, я на шухер. 

Норі пішла у сусідній відділ ближче до кабінки бібліотекарші. А Лізі тим часом запхала в замкову щілину відмичку, трохи прокрутивши проти годинникової стрілки. Щось тихо клацнуло і двері відчинились. 

- Є! - вигукнула Лізі.

Це почула Норі і миттю підбігла до подруги. Лізі сховала відмикачку назад в портфель. Дівчата зайшли в середину в просторе приміщення із книжковими стелажами по обидві боки стін. А в кінці приміщення, на невеликому підвищенні стояв пустий стенд для книг. 

Очевидно там мала лежати якась книга, якої немає. І не виключення, що це саме та загадкова книга, яку знайшли помилково Лізі та Норі. 

  * * * 
Щоб не гаяти дарма часу подруги зразу рушили на пошуки якоїсь книги, яка може їм пригодитись. Лізі пішла до правої книжкової шафи, а Норі лівої. Перечитуючи назви книг, подруги йшли вздовж шаф з книгами. Аж раптом погляд Норі натрапляє на книгу "Місцева історія та архіви". 

Дівчина зразу ж витягає цю книгу із полички і розкриває на першій сторінці де описуються події 1934 року. 

- Ліз, я здається знайшла дещо цікаве - захоплено вигукнула Норі.