Розділ 10

В кімнаті нікого не було. Тому подруги не роздумуючи заховали знахідку під Норіною подушкою.

Потім вийшли з корпусу та направились в столову на обід.

- Нор, ти справді хочеш їсти ту гидоту? - завагалась Лізі чимчикуючи поряд з подругою.

- Якщо чесно - ні. Але і з голоду вмирати також не вихід. Тим більше я вважаю, що якщо ми поїмо в столовій, то зможемо від себе відвести підозри. Враховуючи, що ми переважно не ходили туди останім часом. Але я не розумію одного. У Агнеси неодноразово були вагомі приводи нас обвинуватити, але чомусь вона просто пропустила це. Скажи дивно? - поспіхом випалила Норі.

- Згодна, але це не означає, що вона не може зараз нас запідозрити і до наглядачок відвести - зраділа Лізі.

- Так, однак до столової ми йдемо ще по одній причині - Норі зтишила голос - Нам потрібно обговорити подальші дії з тою книгою. А їдальня найкращий варіант де ми можемо це зробити. Ми не будемо під наглядом і на нас не будуть звертати увагу.

- Згодна, ті наглядачки вже мало не по п'ятах лізуть - прошепотіла Лізі, проходячи повз наглядачку. Та нічого не сказала, лише скоса подивилась на подруг. 

Дівчата це помітили та рефлекційно ковтнули, не припиняючи йти.

Дальше вони йшли мовчки. Адже біля столової на чатах було, аж п'ять наглядачок. 

Подруги пройшли повз них, та зайшли до столової. Зразу ставши в чергу за їжею. 

Цього разу перед ними було, лише троє дівчат в червоній формі. Лізі та Норі у своїй білій дуже виділялись серед інших, але нічого вдіяти з цим не могли. 

Потім взяли по підносу з їжею. А тоді пішли до вільного столика в кінці залу.

Дівчата сіли одна навпроти одної та знову почали говорити. 

- До речі, Ліз я так і не зрозуміла. Що ти мала наувазі, коли казала, що така книга може бути важливою? - завела пошепки розмову Норі.

- Ну не знаю. Просто хіба в звичайній книзі буде замковий механізм. Ну от так подумай логічно? - відповіла Лізі.

- Мг, щодо механізму. Як гадаєш де може бути ключ? - запитала Норі.

-  В якомусь кабінеті напевне чи в учительській наприклад - припустила Лізі.

- Можливо. Не думаю, що його будуть ховати в тій коморці наглядачок і прибиральниць - відповіла Норі. Дівчина замислилась. 

Лізі глянула на неї та зробивши паузу сказала.

- Нор, ти чого? 

- Та так, Ліз. Дуже мені не подобається, що біля їдальні наглядачок так багато було. Переважно їх стільки в одному місці немає.

- Згодна. Як гадаєш, що це може означати? 

- Ну дивись вони тусувались недалеко біля секретного провулку де ми знайшли ту книгу. То.. 

- .. цілком можливо, що через неї вони зібрались? - допродовжила Лізі.

- О, а давай перевіримо? Прослідкуємо за їх реакціями, діями, поведінкою і дізнаємось - запропонувала Норі. 

- Давай - сказала Лізі поглянувши з відразою на свою тарілку.

Норі це помітила і вирішила її підбадьорити.

- Готова, до можливих наслідків після цієї каші? - пожартувала Норі.

- Дуже смішно, але ні - стільки і змогла видусити із себе Лізі.

- Ну то що, пробуємо?.. - вагаючись спитала Норі.

- Мг, була не була..

Подруги набрали на ложки, на цей раз вже просто чисто сіру масу та одночасно поклали в рот, примружуючи очі.

- Мм, а це не так вже і погано - вигукнула Норі, проковтнувши суміш.

- Так, тільки якась безсмаку зовсім - додала Лізі, також ковтаючи суміш.

- Це якась розмазьня сіра, а не каша - скривившись сказала Норі.

- Бе-е, я не хочу більше цього їсти - скривилась також Лізі.

- А який у нас вибір, Ліз? Або з'їсти те, що дали, або сидіти весь вечір голодними і здихати від болю в шлунку - розчаровано сказала Норі, а потім додала - Я за те, щоб з'їсти те, що дали і не голодувати. Що скажеш?

- Теж за - зітхнула дівчина.

Дівчата так і зробила. Не хотячи з'їли всю кашу та забили водою, змиваючи її залишки з ротової порожнини. 

- Фух.. - полегшено видихнула Лізі.

- Преб'єш мене арматурою, коли я ще коли небуть запропоную подібні божевільні ідеї, гаразд? - покепкувала Норі передумавши.

- Обов'язково - захихотіла Лізі - І це не божевільна ідея Нор. Рахуй ще те, що ми не будемо мучитись від болю в шлунку, а це вже добре. Колись моя тітка, аж в лікарню була попала із виразкою шлунка. А потім ще пів року на таблетках і дієті просиділа.

- Жа-а-ах... - протягнула Норі - Тоді забираю свої слова назад. Виразки нам точно зараз не треба. 

- Ось із цим я згодна - усміхнулась Лізі. 

Якась повненька дівчинка за два столики від них голосно відригнула. 
 

- Ну то, пішли підноси віднесемо? - запитала Норі, кидаючи крадькома погляд на два столики від них.

- Та пішли, що це тут будемо робити.

Подруги одночасно встали і пішли до стола, де складали брудний посуд. Поставили туди свій та рушили до вихову.