Розділ 8

Минув тиждень з того часу, як Лізі та Норі приїхали в монастир. За цей період вони встигли трохи адаптуватись, вивчити розміщення приміщень, звикнути до нового ритму життя та дізнатись багато нового про свій новий "навчальний заклад".

Перше, що вони зрозуміли, це те, що правила чи вірніше умови, тут дійсно ще суворіші. І це не перебільшення, тут вбільшості нічого не можна.

За їхніми кроками постійно слідкували наглядачки, щоб не було порушень. Через це наші дівчата були у них постійно в полі зору і почувались, якщо чесно, не дуже комфортно.

Також вони дізнались, що були єдиними наймолодшими дівчатами в монастирі. Про це свідчили їхні шкільні білі форми. Тим часом як інші ходили в червоних, ще й з піджаками. Не кажучи вже про те, що їм доводилося носити їх постійно.

Адже директор Бернард Вікторовий, на наступний день їхнього перебування в монастирі, докопався за їх зовнішній вигляд. Сказав, що він не буде з ними "так панькатись" як це було у їхній минулій школі. 

Сам директор був чоловіком середнього віку. Огрядний, широкоплечий, постійно насуплений, із густими бровами та вусами. Завжди був одягнутий у класичний сірий смокінг.

А ось та мадам, яку вони в перший день зустріли і подумали, що вона директорка - Розалінда Екисеївна, насправді була завучем чи вірніше сказати - "єдиним і незрівняним заступником директора".

Ще вони познайомились із Анною.
Вона працює наглядачкою у монастирі, є наймолодшою серед усіх інших по вигляду. І навідміну від них значно привітніша та краще відноситься до учнів, хоч їй це безпосередньо заборонено, як вона казала.

   * * * 
Саме життя в монастирі було строго розплановане і кожен день проходив за чітким графіком:

- Підйом о 7:00
- Душ
- Сніданок в столовій
- Уроки з 9:00 до 13:00 (Акт 1)
- Обід в столовій
- Одна година вільного часу
- Уроки з 15:00 до 19:00 (Акт 2)
- Вечеря в столовій
- Душ
- Сон о 21:00

Вся ця рутина, відбувалася за дзвінком, який нагадував про початок та кінець кожного заняття, прийому їжі або відпочинку. Узагалі вільного часу у них майже не було, адже учителі закидували їх домашнім завданням настільки, що їм приходилось працювати над ним щей вночі. Але звісно це не про Лізі та Норі. 

Ще вечером, коли всі лягали спати наглядачки замикали корпуси, щоб ніхто не зміг залишити його стіни аж до самого ранку. То ж єдине де можна було тусуватись в нічний період коли не спиться, це в коридорчику між кімнатами. 

На вулицю виходити, вони також не могли. Це було строго заборонено, так казала завучка Розалінда. І щоб ніхто цього не порушував, вхідні двері були постійно замкнені. 

Тож з часом, деякі учні через довге перебування в "чотирьох стінах" трохи дичавіють і поводять себе не природньо. А щоб вони не кидались на інших, наглядачки робили їм уколи в шию. Які заспокоювали їх настільки, що ті цілісінькі дні ходять, як зомбі. Що було дуже практичним, адже наглядачки могли ними командувати як роботами, а ті злегкістю підчинялись. 

    * * * 
Уроки в монастирській школі були різноманітними та регулярними. Крім звичайних предметів, доводилось ще вивчати цілий список мов: англійська, німецька, швецька, італійська, французька, іспанська, польська, португальська та чеська. 

Однак, подруг ні на секунду не відпускало відчуття тривожності із нотками таємничості та незвичайності у цьому місці. До чого це, вони немали ні найменшого уявлення, але знали їхнє життя тут не буде постійно в одному кольорі.