Розділ 2

Невдовзі розмови про монастир в який відправляли неслухняних дівчат притихли. Натомість, по школі почали розношувались чутки про страшні події зв'язані з тим місцем. 

Хтось говорив, що там вночі блукає дух злої монахинні, хриплячи і подзенькуючи ланцюгами. 

А деякі взагалі стверджували, що там колись наче в одному із туалетів, сталось загадкове вбивство. 

По словах дівчат була вбита одна із учениць, приблизно їхніх років, але причину її сметрі так і не встановили. Оскільки нічого ні зовні, ні в середині з розтину, не вказало на можливі мотиви, щоб підліток раптово пішов із життя. 

З цього приводу є припущення, віршіне страшилка, що її могла потягти за собою на той світ, та сама монахиня. Наче через те, що дівчина розгулювала по монастирю в нічний час і порушила її спокій.

Таких страшилок було немало і з них прекрасно було зрозуміло, що монастир міцно пов'язаний із потойбіччям. 

* * *
Якось Лізі та Норі знову вирішили прогуляти урок, чхали вони на деректрису та її погрози. У них було своє кредо по житті - "Правила створюються для того, щоб їх порушувати". Однак цього разу удача обернулась явно не у їх бік.

- Ти впевнена, що ніхто не скаже, що нас не було на алгебрі? - запитала Лізі подругу. Її слова ехом рознеслись по пустому та тихочу коридорі. 
 

- Ну-у.. - протягнула Норі - Хіба, що Кіра і два її покемона.

- Норі! - дорікнула Лізі, поглянувши на подругу трохи з осудом.

- Та жартую я, Ліз! - засміялась дівчина - Ми ж не вперше вже урок прогулюємо.

- Але це не привід жартами розкидатись, а якщо дійсно ця лярва за нами шпигує зараз? 

- Не думаю, що вона здатна на щось більше чим язиком тріпати. Але обережними нам бути однаково не завадить, навіть знаючи те, що "місс ненависть" ще той гнилий фрукт, який не відмовиться від ще одної нагоди напаскудити нам - тільки Норі це сказала як за спиною її подруги з'явилась знайома постать завучки - Хоча знаєш... мені здається вже сказали... обернись...

Лізі повільно обернулась, побачила завучку і вже здогадувалась, що це означає. Та із серйозним виразом обличчя спокійно стояла в очікуванні коли подруги закінчать свій діалог і помітять її присутність, а тоді сказала:

- Місс Глівенко, місс Савченко. Вас кличуть в кабінет директора. Йдіть будь ласка за мною.

- От дідько - одночасно пробурмотіли собі під ніс дівчата та пішли за високою і стрункою жінкою.

В кабінеті Акисини Ростиславівної була та ж похмура атмосфера, як і раніше. Жінка середнього віку як зазвичай сиділа за своїм столом схрестивши руки на грудях.

- Сідайте - коротко кинула вона.

Подруги неохоче сіли на два стільці перед її столом, обмінюючись поглядами.

- Отже - почала свою трапезу деректриса - знову порушення.

Вона зробила паузу в очікуванні на відповідь. Але цього разу дівчата не мовчали, точніше Норі.

- Це знову Кіра нас здала, так? - не витримала дівчина.

- Навідмінно від вас панночки, репутація місс Морган чиста і не містить жодного порушення - відповіла жінка. 

Лізі та Норі перезернулись. Було вже і так ясно, що Кіра їх здала. Директорка не враховувала цькування та самозакохане, зухвале і трохи високомірне поводження Кіри як порушення. Хоч по її ж правилам це має бути саме так. Не виключення, що тут добре постарався її батько, захищаючи свою "любу донечку" - він відома шишка країни. 

Кіра неодноразово хвалилась, що він директор чималенької популярної фірми по виготовленню рідкісної і дорогущої тканини, яку використовують у своїх виробах відомі бренди одягу. Одним словом її батько успішний мільярдер країни і те, що він роздає хабарі на право й на ліво - не дивує.

- Я попереджала - ви не послухали - продовжила своєї директорка - Тому цього разу я не збираюсь перед вами розпинатись. Я вам шанс дала, а ви не ходіли по хорошому, тоді буде по поганому. Прийдеться відчисляти вас зі школи і переводити в монастир на перевиховання, на-за-вжди. 
 

Останнє слово жінка промовила повільно наголошуючи на кожному складі, наче це мало ще якесь значення.

Норі хотіла ще щось відповісти Акисині, однак Лізі поглядом зупинила її, даючи зрозуміти, що перечити деректрисі вже немає сенсу.

- Завтра в 10 ранку, в головній залі на вас буде чекати охоронець, який доправить вас в монастир - на останок сказала жінка - Можете йти збирати речі. 

Дівчата вийшли з кабінету. На коридорі на них вже чекала Кіра із товаришками. Вони чули слова директорки з кабінету і лише підчікували коли Лізі з Норі вийдуть, щоб подивитись на їх похмурі обличчя. 

- Ну, що невдахи, добились свого? - глузувала Кіра - Веселого відпочинку в монастирі, з духом монашки, дурепи. 

Кіра, Сенді та Аманда зайшлися реготом.

- Йди куди шла Кіра - відрубала на цей раз Лізі.

Кіра та її компанія, фиркнули та пішли коридором у вбиральню. 

- Боже, як вона мене бісе - злилась Лізі.

- Знаєш це навіть класно, що ми заберемось звідси, більше не побичимо фізіономій цих трьох дур.

- І Акисини з її підлеглими - докинула Лізі. 

Подруги ні краплі не були засмучені відчисленням. Їм вже настільки ця школа набридла, що вони були цьому раді. Враховуючи, що їх нове місце навчання, тримає в собі багато таємниць, що страшно приваблювало Лізі та Норі. 

Повернувшись до своєї кімнати, дівчата зібрали свої речі. В останнє лягли спати на ліжко, із зацвілілим матрасом, в очікуванні ранку.