38

Аліна
На підписання контракту я прийшла до просторої студії, вона, ще й призначалася для зйомок. Біля входу до мене відразу підійшла дівчина, десь моїх років, і провела до, як вони кажуть, боса. Ним виявився ще досить молодий чоловік. Після ознайомлення з документом і уточненням всіх деталей, а також обговоренням додаткових умов, ми підписали контракт. До роботи я мала приступити вже завтра, а сьогодні мені дозволили пройтися офісом, подивитися на інших та місце зйомок. Запустила пряму трансляцію і рушила студією. Підписникам подобалося дивитися і вони бурхливо реагували коментарями і сердечками. Саме приміщення мені подобалося та і атмосфера панувала дружня, ніде не було чути криків і сварок, що часто може відбуватися у наших модельних організаціях. Обійшовши приміщення, я в одній з кімнат випадково зіштовхнулася з якоюсь дівчиною. 
-    Вибачте, - промовила я.
Проте незнайомка лише посміхнулася і простягнула руку для знайомства.
-    Я Моніка, а ти певно новенька, та що з України? 
-    Так, - виглядала трохи ошелешеною я, невже тут так швидко новини розлітаються. 
Я також потиснула руку Моніці.
-    Я Аліна, приємно познайомитися. 
-    Ти зараз вільна? – запитала дівчина.
-    Так, на роботу лише завтра. 
-    Розкажеш мені про свою країну? – попросила нова знайома, а я не стала заперечувати, адже і в неї можу більше дізнатися про роботу і колектив. 
Ми вийшли на вулицю і неспішно йшли, навіть малолюдною, дорогою. Неподалік студії розташовувалося невеличке кафе, саме до нього ми і зайшли. Моніка приготувалася слухати мою історію, а я розповідала їй різні історії про Україну, показувала фотографії Києва. Дівчина все уважно і з цікавістю слухала, як то кажуть ловила кожне слово. Потім настала моя черга розпитувати. Моніка розповіла, що працює з цим агентством вже більше року і всім дуже задоволена. Колектив дружній, люди привітні і доброзичливі, а бос взагалі така лапочка, та ще й неодружена, так що на нього всі поглядають з надією. Нова знайома шепнула по секрету, що є такі плітки, що він уже таємно зустрічається з найбільш популярною моделлю, але наскільки це правда ніхто не знає. Антоніо, саме так звали боса, ретельно приховує своє особисте життя. З його минулим ще пов’язували одну темну і навіть трохи містичну історію. Десять років тому у чоловіка пропала дружина і дочка, і з того часу про них нічого не відомо. Одні говорили, що вони просто втекли в Америку, а інші приписували жахливі історії вбивства і такого іншого. Яка з історій правдива ніхто не знає, але швидше за все друга більш вірогідніша. 
Я слухала ці історії з цікавістю, адже не щодня такі плітки можна почути. Який жах, уявляю як це боляче втратити дружину і дочку, не дивно, що Антоніо так і не одружився вдруге, адже певно не захотів прожити весь цей біль ще раз. З Монікою було дуже цікаво і головне вона не дивилася на мене як на конкурентку, а навпаки досить по-дружньому. В наших модельних агентствах моделі готові одна одній горло перегризти, ну принаймні в тих, про які мені розповідали. 
З дівчиною ми посиділи ще пів годинки і вирішили прогулятися містом, адже Моніка захотіла показати мені ще цікаві місця Мілану. 
Цікаво знати! 
Мілан - це мода. Мілан є беззаперечним лідером у всьому, що стосується моди і модної індустрії. Абсолютно всі великі і значущі гравці світу моди мають свої магазини в Мілані. Головні офіси таких акул модної індустрії, як Gucci, Prada, Armani, Versace і Dolce & Gabbana знаходяться саме в Мілані, підтверджуючи статус міста як модної столиці світу.
Божевільні футбольні фанати. Мілан - це батьківщина двох найсильніших команд в італійській футбольній лізі - клубів "Інтер" і "Мілан". "Мілан", до слова, належить колишньому італійському прем'єр-міністру Сільвіо Берлусконі, який є великим футбольним фанатом. Обидві команди грають на стадіоні Сан Сіро - найбільшому стадіоні в Італії.
Мілан - це аперитив. Взагалі, традиція аперитиву була покладена саме міланцями і є однією з найстаріших світських традицій італійців. Аперитив - це італійська версія англо-саксонського "щасливої години (happy hour)". Хоча концепція аперитиву сфокусована переважно на так званій finger food (їжа, яку їдять руками) і приємному спілкуванні.
Практично всі міланські кафе і бари пропонують аперитив, що традиційно складається з набору finger food та інших закусок, які є приємним доповненням до замовлених відвідувачами коктейлів. Традиційний час аперитиву - 19:00 - 21:00.
Мілан - це "Ла Скала" (Teatro alla Scala) Саме в Мілані знаходиться один з найбільших і знаменитих оперних театрів Європи. Театр Teatro alla Scala вміщує понад 2000 глядачів. Театр визнаний одним з провідних театрів опери і балету в світі.
Мілан - це їжа. У питаннях їжі Мілан трохи відрізняється від інших італійських міст. Насправді, Мілану в меншій мірі, ніж іншим італійським регіонам, властивий цей культ традиційних піци і пасти. Ось кілька найтиповіших прикладів таких міланських страв: Різотто Міланезе (рис з шафраном), Оссобуко (тушкована теляча гомілка) і Котолетте алла Міланезе (смажена яловича відбивна).
Візитна картка Мілана - Галерея Віктора Еммануїла II, розташована на центральній площі Пьяцца дель Дуомо. Саме ця галерея, яка перетворилася на сучасний торговий центр, часто красується на листівках із зображеннями Мілана і обкладинках світових журналів. На розпродажах, які проходять тут на початку січня і липня, можна купити оригінальний одяг відомих торгових знаків в кілька разів дешевше, ніж зазвичай. Але найцікавіше в галереї інше - деякі світові творці моди живуть тут же, в самій галереї. Тому часто покупці, прогулюючись тут, можуть зустріти, наприклад, Джорджіо Армані, квартира якого знаходиться прямо над магазином його імені. Дизайнер часто спускається, щоб поспілкуватися з покупцями і туристами.
Ми пройшлися кількома затишними вуличками і вийшли до Арки Миру — цікавого прикладу архітектури неокласицизму. Ця тріумфальна арка була побудована в першій половині 18 століття і розташована в центрі великої площі за замком Сфорца і парком. Будівництво арки було розпочато при Наполеоні Бонапарті, але завершено вже після його поразки при Ватерлоо австрійським монархом Франциском I, який присвятив її миру.
Мене взагалі захоплювала архітектура цього міста, вона вся була такою величною, що аж дух перехоплювало. Я, наприклад, хотіла б тут залишитися на постійне проживання, але як би тут не було чудово, додому страшенно хотілося вже зараз. Я аж надто звикла до рідного Києва, до друзів, до свого колишнього життя. 
Ми з Монікою зробили кілька сотень фотографій, записали спільне відео моїм підписникам, загалом провели весело час. 
Уже в кімнаті, коли я залишилася сама, на мене нахлинули думки про Андрія. Я за ним страшенно скучила. Цікаво як він там живе, що про мене думає. Жаль, що все так вийшло, але з іншого боку, якби ми не розійшлися, то я швидше за все б не поїхала сюди, не познайомилася з новими людьми, і не просувалася б кар’єрними східцями, а залишилася б в Києві і далі б була відомою блогеркою. Чи була б я щасливою? Не знаю, але думаю, що так, бо біля мене б був Андрій, людина яку я кохала і кохаю зараз, були б вірні друзі і навіть, незважаючи на всі нюанси, поряд знаходилися б батьки, які хоч не завжди підтримають, але точно дадуть якісь настанови. 
А що чекає мене завтра? Завтра я буду підкорювати модельну справу і можливо стану ще більш популярною. Настане новий день з новими сюрпризами і можливостями.