37

Аліна
Мілан зустрів мене яскравим сонечком, ну хоч хтось радий мене бачити. В аеропорту на мене вже чекав чоловік з табличкою в руках. Саме він відвіз мене до отеля і передав якийсь конверт. 
Номер, в якому я мала мешкати близько року, був просто шикарним, з неймовірним видом з вікна. Інтер’єр був виконаний у світлих тонах, стиль швидше класицизм, але були домішки і інших. Перше, що я зробила – це записала відео для моїх підписників, яких я ще в Києві попередила про свою поїздку, а за одне вибачилася, що мої відео перейдуть у трохи інший формат і будуть не лише з порадами, а й з оглядом тих місць, де я буду бувати, а також паралельно я буду розповідати про побут в Італії, страви і таке інше, ну звісно, що не обійдеться без закулісних зйомок. Підписникам це сподобалося і до мене доєдналися нові, ті що люблять подорожі і моду. 
Спочатку я думала, що блог доведеться закинути, але потім подумала, що для чого це робити, можна ж натомість просто придумати новий формат. Коли відео опублікувалося, я розкрила конверт, який мені вручили і пробіглася очима по написаному. Так як я італійською мовою не володіла, то мені писали англійською, яку я знала дуже добре. Мені повідомляли, що я повинна буду завтра з’явитися для обговорення деталей і підписання контракту. Всю іншу інформацію я лише швидко прочитала і відклала аркуш в сторону. Нічого цікавого у листі більше не було. Там говорилося, як вони раді, що я прийняла пропозицію і приїхала в Мілан, потім висловили припущення, що мені сподобається місто і місце проживання і так далі…
Сьогодні у мене був цілий день вільний, та і у дорозі я не надто втомилася, тому вирішила прогулятися містом. Проте перед тим поставила на підзарядку телефон, прийняла душ, оновила макіяж і переодягнулася. Все це зайняло у мене близько півтори години. І ось я вже прямую вуличками Мілану і розглядаю все довкола. На вулиці було досить туманно і ось-ось могло задощити, хоча це нормально для вологого субтропічного клімату. 
Прогулюючись вуличками, я натрапила на екскурсію, вирішила приєднатися і трохи послухати. Екскурсовод був вже немолодий дядько, але досить енергійний і життєрадісний, від нього так і струменіло енергією, якою він заряджав туристів чи навіть просто прохожих. 
Мілан (італ. Milano, ломб. Milan) — головне місто Північної Італії й столиця області Ломбардія. Це сучасний мегаполіс, який вважається діловим і фінансовим центром країни. Мілан — столиця моди й бізнесу, найстильніше, дороге та багате місто Італії, яке котирується нарівні з Парижем і Лондоном у любителів розваг і шопінгу. Але не тільки цим славиться столиця Ломбардії. Тут можна подивитися на такі відомі пам’ятки, як: чудовий Дуомо, замок Сфорца, включений в список об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, церква Санта-Марія-делле-Граціє, в якій знаходиться легендарна фреска Леонардо Да Вінчі “Таємна вечеря” і безліч інших не менш цікавих пам’яток історії та культури. Якщо Рим являє собою “стару Італію”, то Мілан — це її сучасний символ. Попри деяку схожість з типовими італійськими містами, він сильно відрізняється архітектурно та атмосферно. У Мілані інший ритм життя, сам він досить сірий, оскільки багато будинків побудовані з вапняку або темного каменю, а в архітектурі помітно вплив австрійських і французьких стилів. Але всупереч всій своїй серйозності Мілан — це все ж весела та емоційна Італія!
Саме це я і дізналася слухаючи екскурсовода. Було і справді цікаво, бо я майже нічого вже не пам’ятала з уроків географії, та і не була впевнена, що ми таке там і вивчали. Я вирішила почати свій огляд із однієї з найвідоміших пам’яток Дуомо або собор Санта-Марія-Насенте. Саме він є символом Мілана, розташований в серці міста на однойменній площі. Одни з найбільших релігійних споруд світу (вміщує близько 40 000 осіб) і, напевно, найкрасивішою церквою в стилі готики. Дуомо будували протягом 4 століть з 14 століття. Його дах увінчаний 135 шпилями, а фасад прикрашений 2 245 мармуровими статуями. Скромний інтер’єр, разюче контрастує з блискучим і багато візерунчастим зовнішнім виглядом. Собор справляє сильне враження зі своїми 52 гігантськими колонами. Вітражі та неф Дуомо є найбільшими у світі. Усередині можна подивитися на бронзовий канделябр 1200 року, могилу Джакомо Медічі, релікварій Сан-Карло-Борромео. Дуже атмосферною буде прогулянка по даху Дуомо, звідки в ясні дні видно засніжені піки Альп. Поруч з центральним проходом розташований вхід під землю, де можна подивитися фундаменти давньої базиліки 4 століття і баптистерія, виявлені при будівництві метро.
Він мене дуже зачарував своєю величчю і розмірами. Я багато де подорожувала і немало бачила різних величних будівель, але як і всі інші туристи жадібно розглядала все довкола аби краще роздивитися і запам’ятати побачене. 
Після прогулянки дуже зголодніла, хоча це і не дивно, адже востаннє ще їла у літаку. Маленький ресторанчик привернув мою увагу відразу. У ньому не було жодної пишності, зате він був по-домашньому затишним і з привітними офіціантами, які принесли меню відразу, щойно я сіла за столик. 
Доки чекала замовлення, то проглядала відео, які встигла відзняти, щоб опублікувати на свою сторінку, адже підписникам буде цікаво, де я вже встигла побувати і що подивитися. 
Замовлення принесли досить швидко, а саме Різотто Міланезе (рис з шафраном). Спочатку я влаштувала страві справжню фотосесію, а вже тоді скуштувала і визнала, що приготована вона максимально смачно. 
Ось так і пройшов мій перший день у Мілані, а завтра чекають на мене справи і можливо не залишиться вже часу для прогулянок.