31

Андрій
-    Андрію, - почув я знайомий голос і обернувся.
Аліна швидко ретирувалася, хоч я її розумію, щоб про неї подумали, якби застали у такому місці як це. Сподіваюся, що вона не знайде ніяких пригод на свою голову, доки я буду розмовляти зі своїм колишнім другом і одногрупником. З ним ми вже багато років не спілкувалися після одного випадку в університеті. Тоді ми не поділили дівчину, яка спочатку зустрічалася зі мною, а потім обрала більш кращий варіант – мого найкращого друга. Ну звісно він був веселим, багатим, та і що душею кривити, вродливішим за мене. Звісно мені важко було пережити відразу подвійну зраду, але нічого, потім все якось нормалізувалося. Зараз Михайло став ще кращим і, як видно, із грошима також не мав проблем. 
-    Привіт, Михайло, - кинув я. 
-    Та чого так офіційно, Андрію, знаєш, не очікував тебе тут побачити. Ти ж завжди таким правильним був, - розсміявся чоловік. 
-    Люди змінюються.
-    А куди твоя вродлива супутниця так швидко втекла? Навіть познайомитися не встигли. 
-    В неї виникла проблема, - знехотя відповів я. 
-    Ходімо, поговоримо, а то так давно вже не бачилися. Скільки років з випуску минуло? Років п’ять десь. 
-    Шість, - уточнив я.
-    От, бачиш, час так скоро летить. Ходімо, твоя красуня нікуди не втече, а може ще й до нас доєднається. 
Я піддався на вмовляння Міши і рушив вслід за ним до ресторану. Сказати, що я був радий бачити колись кращого друга, то ні, але і ненависті та злості до нього також не було, просто якась байдужість і пустота. Михайло тим часом вже замовив нам по стаканчику віскі і був готовий до веселої розмови. 
-    Як живеш всі ці роки? – поцікавився я.
-    Все супер, маю свій журнал. А ти, я чув, також по спеціальності працюєш, навіть твою статтю читав про Аліну Пилипенко, оце ти дівчинку на чисту воду гарно вивів.
-    Я написав неправду, - скривився я, неприємно мені було згадувати ту історію.
-    Що справді? Та розслабся, всі журналісти пишуть лише частину правди, а все інше роблять таким, яким хоче бачити читач. Чесний журналіст це взагалі рідкість у нашій професії.
-    Я з тобою не згодний, - заперечив я, а тоді перевів тему розмови. – Як там Катя? 
-    Яка Катя? – здивувався Міша, а тоді наче пригадав про кого йде мова. – А ця Катя, не знаю, ми з нею відразу після випуску розбіглися. Розійшлися, так би мовити, характерами.
-    Дивно, у вас ж таке кохання було, як описувала мені Катерина, коли мене кидала, - не втримався від коментаря.
-    Та яке там кохання, - махнув рукою чоловік. – Так миттєва слабкість, а вона щось там собі на придумала і мучила мене.
-    Вибач, Мішо, але мені і справді вже час іти, - сказав я, встаючи з крісла і розраховуючись за віскі, до якого навіть не доторкнувся. Не люблю міцні напої. 
-    Розумію, тебе така красуня чекає…, - протягнув Михайло, а мені захотілося йому врізати, але з останніх сил стримався. Ще лише бійки тут не вистачало. 
-    Якщо будуть проблеми з роботою, то можеш до мене влаштуватися, - кинув на прощання Міша, а я ніяк йому не відповів. 
Навіть якщо буду вмирати голодною смертю, то до нього на роботу не піду. Ще не вистачало його босом рахувати. 
Вийшов з ресторану і оглянувся навколо, куди б могла піти Аліна. Швидко набрав її номер, але вона скинула дзвінок. І що це означає? Де її тепер шукати, невже і справді пригоди на свою голову знайшла. Не встигли ще з’явитися думки, як я її помітив. Дівчина швидко до мене наближалася і вид у неї був якийсь засмучений. Щось справді сталося.  
-    Я тебе помітила і не стала відповідати, - сказала дівчина, виправдовуючи свій вчинок. 
-    Та нічого, добре що ти знайшлася. Вибач, що так вийшло з колишнім одногрупником. 
-    Ми можемо вже іти? – запитала Аліна, а я знову помітив, що з нею щось не те. 
Різко зупинився і подивився їй в очі. В них було стільки, чи то смутку, чи то розпачу, що я не стримався і запитав, хоч і не хотів лізти їй в душу: 
-    Аліно, що трапилося? Я ж бачу, що з тобою щось не те.
Дівчина відвела очі в бік і тихо сказала: 
-    Все добре, просто стомилася. 
Я бачив, що вона обманює, але ще більше її мучити також не хотів. Але той факт, що вона не хоче розповідати про свої проблеми задів мене. Невже ще не до кінця довіряє, або не вважає за близьку людину. Стоп, я знову себе накручую. Я все одно дізнаюся, що вона приховує.  Спочатку довіз дівчину до її квартири і раптом мені спала геніальна думка.
-    Аліно, ти ж певне не зможеш самостійно справитися зі ґудзичками на сукні, тому я пропоную свою допомогу. 
Дівчина хвильку подумала вагаючись, а тоді погодилася. Ми піднялися до неї додому. Боже, чому я так нервую, наче першокласник перед контрольною. Я просто відчуваю нереальне бажання доторкнутися до її шкіри, губ. Це зводить з розуму. Аліна скинула курточку і обернулась до мене спиною. Руки почали тремтіти, та що це зі мною таке? Я почав повільно розчіплювати ґудзички, паралельно торкаючись шкіри. Закінчивши з останнім, я мимоволі провів пальцем по хребту. Відчув як дівчина вигнулася на цей рух. Все, з мене досить, нехай я потім можливо зароблю ляпаса, але терпіти більше не можу, це просто вище моїх сил. Різко обернув Аліну до себе і впився в її губи. Дівчина відповіла миттєво, наче давно чекала від мене такого вчинку. Я на мить відірвався і перемкнувся на її шию. Але тут стався головний облом в моєму житті, Аліна відсторонилася і в прямим текстом вказала на двері. 
-    Андрію, вибач, я справді втомилася і хочу спати. 
Я кивнув головою і пішов на вихід. На добраніч – як то кажуть. І от як мені тепер охолонути і приборкати фантазію, яка вже намалювала різні картинки можливого розвитку подій.