18

Аліна
Минуло вже близько двох годин, як Роман Миколайович пішов, а я і далі продовжувала сидіти на дивані, обійнявши себе за коліна. Цікаво, чи хоч хтось мене шукає, чи всім фіолетово на те, що я зникла. Та ні, Ігор точно повинен був підняти тривогу, та й і Ліза також, адже я так і не повернулася додому. Уявляю, як бідна дівчинка хвилюється, якщо звісно не обікрала мою квартиру. Та ні, вона зовсім не схожа на крадійку. Я вирішила оглянути кімнату, щоб знайти хоч якийсь шлях для втечі, бо залишатися тут я більше не збиралася. Єдиний шлях до порятунку – це вікно, але стрибати з другого поверху не найкраща ідея. Може вдати з себе хвору, і тоді чоловіку доведеться везти мене до лікарні. А це хороша ідея, так і зроблю.
Проте реалізувати свій план швидко не вдалося, бо минуло ще чотири години, а до мене так ніхто і не прийшов. Намагалася покликати хоч когось, але ніхто не озивався, наче в будинку всі вимерли. Було дуже нудно, аж хотілося на стіни кидатися, я ж не звикла так довго бути без свого телефону і тепер, як ніколи гостро, відчувала його відсутність. Почала оглядати кімнату, в якій я перебувала, щоб хоч чимось зайнятися. Як вже і раніше помітила, вона була обставлена зі смаком. Коричневі шпалери з намальованими завитками поєднувалися з однотонними, білосніжний диван з дизайнерськими подушками, акуратна стінка кольору молочного шоколаду і завершували інтер’єр дві картини художника Василя Цаголова. Я була добре знайома з його творчістю і не одноразово відвідувала його виставки. Я знала, що він добре відомий закордоном. Брав участь у міжнародних виставках, його роботи непогано продаються на зарубіжних аукціонах. Роботи Василя Цаголова можна впізнати з першого погляду через їх характерну манеру: художник залишає непокриті фарбою плями. Свої шедеври він творить, поєднюючи міфологію з масовою культурою, на основних принципах сучасного постмодернізму. Картину Василя Цаголова з циклу “Офісна любов-2” придбали за $53, 6 тис. на аукціоні Phillips de Pury & Company на початку червня 2009 року. Того ж року на Sоthеbу’s картину Цаголова “Зайчик” купили за $41 тис. Це офіційно задокументовані продажі. Однак існує і неофіційний ринок “з рук у руки”. Інсайдери подейкують, що картину “Кого боїться Хьорст” один колекціонер придбав за близько $100 тис.
Час як на мене йшов аж надто повільно, навіть не помітила як заснула, скрутившись калачиком на дивані. Коли прокинулася, то побачила, що дбайливо вкрита пледом, а на столику стоїть їжа. Спросоння не відразу зрозуміла де знаходжуся і яка зараз година. Протерла сонні очі і глянула на годинник, який показував восьму ранку. Ого, довго ж я проспала. 
Раптом почула чиїсь кроки за дверима, а потім скрегіт ключа у замку. Рішення прийшло миттєво: прикинутися сплячою, що я і зробила. Не бачила хто зайшов до кімнати, але відчула як хтось, точніше Роман Миколайович, акуратно проводить долонею по волоссю і щоці. В ту мить мені хотілось відкрутити йому руки, але я навіть не рухнулась аби не видати себе. 
-    Що ти зі мною зробила, Аліно, - заговорив чоловік, а я затамувала подих.- Твої зелені, наче смарагди очі, наче причаровують, позбавляють розуму. Ти справжня чарівниця. 
О, тепер вже перекваліфікувалася з відьом в чарівниці, ну що ж дякую вам, Романе Миколайовичу, за таку честь. Чоловік і далі продовжував гладити мене по голові, а в мені все більше закипав гнів. Аліно, терпи, а то все зіпсуєш, просто не звертай уваги на ці його дотики. Дихай, дихай, спокійно. Роман Миколайович ще якийсь час побув, а тоді вийшов з кімнати, принаймні я чула як захлопнулися двері і повернувся ключ в замку. Я обережно розплющила очі і переконалась, що залишилася одна. От і прекрасно, залишається лише поснідати, а потім вдати, що хвора, і все я на волі. З апетитом з’їла салат і запила апельсиновим соком. Ну хоч сніданок людський і за те спасибі. Дивний він все таки, цей Роман Миколайович, ні щоб завойовувати дівчину, подарунки дарувати, на побачення запрошувати, вирішив просто її викрасти і невже думає, що все справа в капелюху. Він, наче той Бріан де Буагільбер з книги «Айвенго» Вальтера Скотта, який закохався в Ребекку і викрав її. Ще один божевільний. Хоча ні, там ще один був, той що леді Ровену викрав, те ж не зовсім сповна розуму, не пам’ятаю тільки як там його звали. Проте у книзі всіх врятував відважний Айвенго, а цікаво, він існує в моєму житті? 

Якщо книга вам подобається, то залишайте зірочки і коментарі, це додає мені наснаги і допомагає в творчості. Всім дякую, хто почав читати мою книгу, сподіваюся вона вам сподобається. 

Також бажаю вам залишатися здоровими в наш непростий час пандемії коронавіруса, як кажуть, температури вам 36, 6.