5

Я помітила одну закономірність, коли немає що робити, то час, здається, стоїть на місці, а коли крутишся наче білка в колесі, то він летить, наче скажений. Завтра у батька прийом, а я не готова до нього ні фізично ні морально. Душа відторгає будь-яку нагоду знову побачитися з татом і його оточенням,  які думають лише про гроші і свій статус. На сьогодні була запланована одна дуже цікава зйомка, щось типу, відповіді на запитання підписників. Не те щоб я боялась якихось запитань, просто не хочеться відповідати на особисті питання, наприклад, про свого колишнього і чому ми розлучилися. Я тільки почала все забувати і ятрити ще досі свіжі рубці зовсім не хочеться. Багато хто скаже: та забудь його і живи далі, подумаєш зрадив, він не гідний твоїх сліз і нервів, але я не така, щоб просто переступити і жити далі, ніби нічого і не трапилося. Для мене все серйозно і якщо ранять мої почуття, я буду довго заживлювати і зализувати ці поранення. Та ще й я справді кохала цього негідника, хоч і не завжди демонструвала йому це. 
-    Аліно, потрібно починати, - вивів мене Ігор з задумливого стану. 
Я рушила до знімального майданчику і одягнула свою звичну маску – майже щиру посмішку. «Готова?» - мене запитали, і я лише ствердно кивнула головою. Спочатку все було навіть краще ніж я очікувала, питання були на нейтральні теми, наприклад, яку музику люблю чи якими косметичними засобами користуюся. Проте я була б не я, якби мені хоч раз в житті пощастило. 
Я, здається, аж побіліла, коли прочитала наступний коментар-запитання: «Нещодавно ви в одному із своїх відео давали поради, як впоратися зі зрадою. Мені стало цікаво чи слідуєте ви своїм порадам, адже вас також зрадили?»
Так думай Аліно, що на це відповісти, щоб не зганьбитися ще більше. Мозок швидко прокручував варіанти, але всі вони зовсім не підходили, адже правду сказати я не могла, бо довіра до мене як до блогера різко впаде, якщо люди дізнаються, що я і сама не слідую своїм порадам. 
-    Я не буду заперечувати, що мене зрадили і я переживала сильні емоції, адже це нормально для людини, особливо жінки. Дані поради я надала, ґрунтуючи їх на власних почуттях і поглядах на життя, отже вже логічно, що і сама їм слідую. Я на власному прикладі відчула всю біль і хотіла аби завдяки моїм незначним порадам ви уникнули її в подібній ситуації. 
Я відчула як сили повільно мене залишають, захотілося втекти звідси кудись подалі, купити пістолета і застрелити всіх, хто ятрить мої ще такі свіжі рани. Проте втиснувшись в крісло і вхопившись за м’яку оббивку, продовжувала відповідати на запитання зі звичною натягнутою посмішкою, яка повинна була говорити всім: у мене все супер. Мені здавалося, що ця каторга зі зйомкою ніколи не закінчиться, а я ніколи не скину свою маску, яка мені вже страшенно набридла. А так хотілося хоч один раз просто щиро посміхнутися і правдиво відповісти: я щаслива. Я щаслива, бо маю люблячих батьків, коханого хлопця і вірних друзів. Проте всього цього не було в моєму житті. Було лише почуття обов’язку перед сім’єю і підписниками. 
Коли зйомка завершилася, я просто вибігла на вулицю і лише там змогла вдихнути на повні груди прохолодне осіннє повітря. Ігор спробував мене зупинити, напевно знову хотів запросити на каву, але мені було не до нього. На Київ тим часом, як і на мою душу лягали важкі сутінки, а холод проймав до кісток, адже моя тоненька курточка зовсім не гріла. Проте холоду я майже не відчувала, лише чула як стукотить моє серце, женучи отруєну розчаруванням кров по венам. Аж розізлилася сама на себе, коли вже нарешті перестану думати про все що сталося і розпочну нове життя без всіх кошмарів. Чому люди поряд із науковими розробками, розумними роботами і смартфонами не винайшли ще й що-небудь справді корисне, наприклад, щось таке, яке стирає пам’ять. Ця розробка принесла б небачений дохід, адже кожна людина, хоч раз в житті, хоче щось зітерти зі своєї пам’яті. Взяти, наприклад мене, я хотіла б взагалі відформатувати свою пам’ять, і почати все з чистого аркуша. Проте ми не флешка чи інша техніка і нам, на жаль, недоступна така функція. Говорять, що час найкращий лікар, буду сподіватися, що так і є. 
Завтра в мене відповідальний день, а я знову розкисла, потрібно нарешті прийти в себе і підготуватися до батькового заходу належним чином, щоб і самій не осоромитися і всю мою сім’ю в очах вищого світу. Як же мені набридло грати цю щасливу родину на публіку, але це мій обов’язок і від нього я також не втечу. 

Якщо книга вам подобається, то залишайте зірочки і коментарі, це додає мені наснаги і допомагає в творчості. Всім дякую, хто почав читати мою книгу, сподіваюся вона вам сподобається. 

Також бажаю вам залишатися здоровими в наш непростий час пандемії коронавіруса, як кажуть, температури вам 36, 6.