Дана історія не має зв'язку з реальними подіями чи людьми, будь-які співпадіння є випадковістю.
Анотація до книги:
Аліна Пилипенко - відома блогерка і дочка багатих батьків. Має тисячі фанатів і не менше прихильників, але лише один зважиться на відчайдушний крок аби її заполучити.
Дівчина за одну мить втратила коханого хлопця і найкращу подругу, і вирішила уникати чоловіків й будь-яких стосунків, віддавшись повністю своїй улюбленій роботі, але все змінить всього лише одна ніч.
Пролог
Я розплющую важкі повіки і не можу зрозуміти де знаходжуся. Навколо темно, сиро і жахливо холодно. Цікаво, куди я могла вчора податися у не зовсім тверезому стані. Намагаюся піднятися на ноги, але відразу коліно прострілює жахливий біль, та ще й голова просто розколюється. Лише тепер розумію, що руки зв’язані міцною мотузкою, а зап’ястя затерпли і жахливо ниють.
- Прекрасно, - зло, в перемішку з сарказмом, сплюнула я. – Невже мене викрали?
Не встигла відповісти, як почула звук скрипу дверей і важкі чоловічі кроки.
«Все, почалось», - подумала і зажмурила очі.
Кроки швидко наближалися і мене окутав запах дешевих парфумів.
- Вставай, - голосно і грубим баритоном прозвучало в мене над вухом.
- Може, хоч руки розв’яжете? – тихенько пискнула і кинула короткий погляд на чоловіка.
Він був кремезним, десь під два метри росту і з великим шрамом на пів щоки. Незнайомець різким рухом обернув мене до себе спиною і розв’язав мотузку. Я полегшено видихнула і потерла затерплі і холодні зап’ястя.
- Тільки без дурощів, - попередив чоловік і, вхопивши за лікоть, одним рухом поставив на ноги. – Давай, іди.
Я, накульгуючи, попленталась за викрадачем. Нога жахливо боліла, але покірно крокувала поряд, щось не дуже хотілось злити цього громила. Так багато питань вертілося в голові і залишалися без відповіді. Розуміла, що викрадач точно не він, цей просто пішак, який виконує всю брудну роботу. Викрадач або божевільний або дуже впливова людина, бо викрадати відому блогерку та ще дочку власника мережі супермаркетів просто нерозумно і небезпечно. Коридором ми йшли досить довго і нарешті вийшли до східців, які вели нагору. Піднімалася я з великими зусиллями, тому, що коліно немилосердно нило. Нарешті мої муки були завершені, і ми ввійшли до якоїсь кімнати, до речі, обставленою зі смаком.
- Не стій, - буркнув охоронець і штовхнув у спину. – Іди прийми душ і переодягнися.
Я покірно виконала наказ і попленталась до ванної. Глянула на себе в дзеркало і аж сахнулась. Темні кола під очима, довге темно-русе волосся сплуталося і висіло брудними пасмами, а прекрасні яскраво-зелені очі, наче втратили весь свій блиск. Хвилин двадцять стояла під гарячим струменем води, щедро намащуючи себе гелем для душу. Коли нарешті з водними процедурами було завершено, вийшла з ванної і оглянулась кімнатою в пошуках хоч якогось одягу. На дивані лежала маленька чорна сукня, яку я одразу одягла, але от проблема була із блискавкою на спині, яка ніяк не хотіла застібатися, хоч як я не намагалась.
- Допомогти? – почула я милозвучний голос і різко обернулась.
На мить навіть дар мови втратила. Не можу повірити, невже це він?
#3558 в Любовні романи
#1699 в Сучасний любовний роман
#430 в Молодіжна проза
Відредаговано: 06.03.2021