Пролог

Усі авторські права захищені!

Жодна частина цієї публікації на сайті Букнет не може бути перекладена,

відтворена, або передана третім особам в будь-якому вигляді

без письмової згоди авторки.

Життя – це незліченна кількість світанків і заходів, днів та ночей, знайомств, подій, зустрічей і розставань, миттєвостей, спогадів, усвідомлень, розумінь, руху і зупинок, емоційних вигорань, рішень, дій, знань... Якою буде кожна мить нашого життя, залежить тільки від нас самих. Жити «тут і зараз», цінуючи кожну мить, помічаючи все найпрекрасніше в світі і в кожній людині, ділячись своєю любов'ю, щастям, щирістю і турботою, усмішками, радістю, знаннями, теплотою, ставши вогниками світла і добра, ділячись ними з оточуючими, відкритися, підтримувати і поважати один одного. Адже це так просто і так чудово.

Люди, як квіти, які в’януть або навпаки розквітають із часом. Головне побачити і відчути справжню красу кожної особистості. Людина повинна бути сама собою, мати вільний вибір, і завжди мусить пам'ятати, що кожен з нас несе велику відповідальність за кожен свій вчинок і за кожен свідомий вибір. Ми маємо знаходити для себе правильні рішення, прагнути, аби всі вони йшли від серця...

Уявіть собі, що ви 4-річна дівчинка, яка на свій День Народження втратила батьків через небезпечного ворога. Тепер вам доводиться переїхати жити у інші краї, але якщо ворог перестав вас шукати, то з’являються нові проблеми. У новій країні ваші однолітки почали знущатися з вас, а разом із ними й дорослі, вважаючи ваші захоплення безглуздими, бо ви ж дівчина. А ще вони насміхаються що у вас нічого не вийде, намагаються вбити усі ваші мрії і сподівання, які живлять ваше серце живою водою... Який вибір ви б зробили, будучи на її місці?

Або уявіть, що ви інша дівчинка, вам теж 4 роки. Ви із батьками змушені були покинути свій дім через його окупацію ворогами, які напали на вас нахабно серед ночі. Ховаючись на інших землях, ви прагнете повернутись назад і засвітити світло у мільйонах сердець своєю іскоркою. Вас взяли в полон, бо зрозуміли, що ви обов’язково колись повернетесь. Вони думали, вас це стримає. Але... волю не скувати ланцюгами, а в серці не загасити світло... А що б ви зробили тут? Здалися б, так нічого й не спробувавши, чи навпаки боролись би до останнього за свій дім і народ?

А як вам ситуація, коли ви 5-річний хлопчик і втратили батьків через цих самих ворогів, які підступно напали зі спини. З ваших очей ллються ріки сліз, хоча обіцяєте собі бути сильним. Ви намагаєтесь знайти вихід, врятувати свою країну, допомогти тим, хто цього потребує. Але скільки всього незвіданого стоїть на шляху. Скільки разів вас намагалися стерти з лиця землі лише за те, що ви любите свій народ? Безліч... Але ви знаєте, що десь там є людина, з якою ви поки не знайомі, але вам судилося бути разом. Може варто продовжувати боротися хоча б заради неї?...

Або ж ви інший 5-річний хлопчик, якого врятувала дивовижним способом надзвичайна маленька дівчинка. І ви тепер вважаєте її найріднішою людиною після батьків. Вам з нею так весело проводити час, але вона мусить їхати, бо за нею слідкують найманці. В той день ви вирішуєте знайти її в майбутньому. Однолітки насміхаються з вас через те, що ви втратили голову через якусь дивачку, та ще у такому віці. Але ви не здаєтесь, із часом розуміючи як складно бути без неї. А якщо виявиться, що це не вона, а інша? А може її все ж можливо знайти, варто лише придивитись і дослухатись до свого серця? Воно не підведе, правда ж?

Коли сьогодні ви пригадуєте ті події, чи сприймаєте ви їх, як один із тих жахливих поворотів долі, коли раптом все пішло шкереберть? Або ви вважаєте це непростим досвідом, який зрештою багато чого вас навчив і мав щасливий кінець. Ви стали сильнішою людиною, а також незважаючи на все знайшли друзів і справжнє кохання. Можливо для інших ви також стали героєм чи героїнею, хоча більшість з них колись не вірили в те, що ви станете тим чи тією, яким чи якою ви зараз є.

Що поєднує вище згаданих особистостей? Їх ставлення до життя: міцна життєва позиція; вміння боротися і шукати вихід там де його немає; будучи диваком для інших, показати, що кожна людина неповторна особистість, яку потрібно поважати; вміти дослухатися до свого серця і ніколи не втрачати надію.

Хоча на перший погляд це здається не очевидним, те, як ми інтерпретуємо своє життя, має величезний вплив на нашу особистість.

Кожен з нас, свідомо чи ні, пише власну життєву історію. Вона дає важливий сенс нашому існуванню і дозволяє нам зрозуміти ким ми були, ким ми є і ким ми можемо бути. Ви — це ваша історія. І починаючи творити свою життєву історію, ви формуєте власну особистість і кардинально змінюєте своє життя. Ваше життя, ваш вибір, ваші думки, ставлення до життєвих подій, мрії, переживання, страхи... Це усе ваша неповторна життєва історія, якою варто поділитися з оточуючими. Можливо вона врятує когось від безнадії...

Ну, що ж, почнемо нашу історію! Колись давно між чотирма королівствами точилася довголітня кривава боротьба. Але усе рано чи пізно закінчується. Після того, як на трон зійшли нові правителі, вони вирішили назвати свої королівства добрими і щирими назвами, вірячи, що ім’я впливає на людину і що саме так вони не допустять більше війн між собою. Королівство, яке втратило надію на перемогу, отримало назву — Королівство Надії. Королівство, для якого мир став метою закінчення довготривалої війни назвали — Королівством Миру. Королівство, жителі якого сяяли серцями, отримало назву — Королівство Світла. А королівство, де люди билися за свою свободу до останнього, почали називати — Королівством Свободи.