Розділ 49

Новина про вагітність Олени наповнила дім Дмитра радістю, яку вони так довго чекали. Софійка, дізнавшись, що в неї буде братик чи сестричка, була на сьомому небі від щастя, малюючи кумедні картинки з їхньою майбутньою родиною. Аліна щиро раділа за них, її очі світилися теплотою. Вона допомагала Олені у всьому, поділяючись своїм досвідом і підтримуючи її.
Вагітність Олени протікала добре. Лікарі, знаючи її історію, були особливо уважними, але запевняли, що її серце працює бездоганно. «Це справжнє диво, Олено, — сказав один з лікарів, розглядаючи її останні аналізи. — Ваше серце не лише витримало стільки стресу, а й тепер з легкістю несе нове життя».
Олена відчувала себе чудово. Вона була сповнена енергії, її шкіра сяяла, а в очах горів особливий вогник. Вона бачила в цій вагітності не лише продовження себе та Дмитра, а й символ примирення з минулим, новий виток долі, що переплітався з історією Анни. Коли вона почувалася особливо щасливою, вона відчувала ніжне «відлуння» у своєму серці, ніби Анна ділилася її радістю.
Дмитро, турботливий і уважний, оточив Олену безмежною турботою. Він сам готував для неї здорову їжу, водив на прогулянки, розмовляв з ненародженою дитиною, прикладаючи руку до живота Олени. Їхнє кохання, загартоване випробуваннями, стало ще глибшим і міцнішим.
Тим часом, справа «Проекту 'Ехо'» продовжувала набирати обертів у міжнародних ЗМІ. Судові процеси над Васильевим та його спільниками були висвітлені широко, розкриваючи жахливі подробиці їхніх експериментів. Це викликало бурю дискусій у науковому та етичному світі, ставлячи питання про межі наукових досліджень та відповідальність вчених.
Андрій, який очолював розслідування, став справжнім героєм. Він постійно спілкувався з Дмитром, інформуючи його про хід справи. Одного дня він зателефонував з новинами, які знову змусили серце Дмитра стиснутися.
«Дмитре, є інформація, що деякі учасники 'Проекту 'Ехо'' могли уникнути арешту, — сказав Андрій, його голос був серйозним. — Ми підозрюємо, що існувала паралельна група дослідників, можливо, навіть у іншій країні, яка працювала над аналогічними проектами. І вони могли бути ще більш небезпечними».
Дмитро відчув холод. Невже ця історія ніколи не закінчиться? Невже їм знову доведеться стикнутися з тінями минулого? Він подивився на Олену, яка сиділа на дивані, гладячи свій округлий живіт, її обличчя було наповнене спокоєм.
«Чи є якась загроза для Олени? Для дитини?» — запитав Дмитро, його голос був напруженим.
«Наразі прямих загроз немає. Всі відомі матеріали 'Проекту 'Ехо'' знищено, — запевнив Андрій. — Але ми повинні бути пильними. Деякі з цих людей були дуже впливовими, і їхні мотиви були глибоко вкорінені в ідеї контролю над життям і смертю».
Дмитро відчув, як у ньому знову зростає рішучість. Він не дозволить нічому загрожувати його сім'ї. Вони пройшли через стільки, щоб знайти своє щастя, і він буде боротися за нього до останнього подиху.
Він підійшов до Олени, обійняв її, відчуваючи тепло її тіла і легкий рух у животі. Це було його майбутнє, його надія, його кохання. Він знав, що світ може бути небезпечним, що минуле може кидати свої тіні. Але він також знав, що його серце, об'єднане з серцем Анни через Олену, було сповнене незламної сили. І разом вони зможуть подолати будь-які перехрестя долі.
Розділ