Розділ 38

Олена перебувала в лікарні. Нове потрясіння – виявлений щоденник Аліни, сестри-близнючки Анни, та мікрочіп, що випав з капсули, – спричинило важкий напад. Лікарі діагностували сильне нервове виснаження, спричинене надмірним емоційним навантаженням. Дмитро майже не відходив від неї, відчуваючи величезний страх, що доля знову забере в нього кохану жінку. Слова з щоденника Аліни крутилися в його голові: "експеримент", "правда, яка може змінити все". Він розумів, що це лише початок.
Софійка, хоч і була поруч з батьком, відчувала напругу. Вона сумувала за Оленою і не розуміла, чому "тьотя Олена" знову в лікарні. Дмитро намагався її заспокоїти, але його власне серце було неспокійним.
Одного дня, поки Дмитро був на зустрічі з Андрієм, обговорюючи можливі зв'язки Артема з цим "експериментом", Софійка залишилася вдома з нянею. Дівчинка, засумувавши, вирішила погратися у дворі. Няня, відволікшись на телефонний дзвінок, на мить втратила її з поля зору.
Софійка ж, слідуючи за метеликом, який сів на паркан, вислизнула за ворота і побрела по знайомій вулиці. Вона не знала, куди йде, просто йшла вперед, дивлячись на метелика.
Раптом, на сусідній вулиці, де зазвичай не було руху, Софійка побачила жіночу фігуру. Жінка стояла біля кав'ярні, розмовляючи по телефону. Її світле волосся, ніжні риси обличчя, її постать – все було до болю знайомим. Її серце, дитяче і невинне, одразу ж відчуло знайоме тепло.
"Мама!" — вигукнула Софійка, її очі засяяли. Вона кинулася до жінки, розставивши маленькі рученята для обіймів.
Жінка здригнулася, почувши дитячий голос. Вона опустила телефон і обернулася. Її погляд був здивованим, а потім – наповнився глибоким, майже нестерпним болем. Її обличчя було точною копією Анни. Те саме волосся, ті самі очі, та сама форма носа і губ. Це була Аліна, сестра-близнючка Анни, про існування якої Дмитро щойно дізнався.
Аліна, яка жила відокремлено, намагаючись триматися подалі від минулого і своїх таємниць, була приголомшена. Вона ніколи не бачила Софійку, але одразу зрозуміла, хто це. Дитячий погляд, сповнений такої чистої любові, пронизав її до глибини душі.
"Мама! Ти повернулася!" — Софійка міцно обійняла її ноги, притискаючись.
Аліна відчула, як її серце стискається. Це був удар, якого вона не очікувала. Вона дивилася на маленьку дівчинку, яка так щиро вірила, що перед нею її мати. У цей момент Аліна відчула дивне, незрозуміле тепло. Ця дитина, дитина її сестри, що загинула, була такою живою, такою чистою.
"Моє сонечко... — прошепотіла Аліна, її голос тремтів. Вона не могла вимовити, що вона не її мама. — Ти... ти виросла". Вона присіла, обійнявши Софійку. Сльози навернулися на її очі.
Раптом з'явилася няня, її обличчя було спотворене жахом. "Софійко! Що ти тут робиш?" Вона кинулася до дівчинки, схопивши її за руку.
Аліна швидко піднялася. Її обличчя знову стало замкнутим. Вона розуміла, що її таємниця під загрозою. Вона не хотіла розкриватися. Не зараз. Не так.
"Я... я просто гуляла, — сказала Аліна, намагаючись виглядати байдуже. — Дівчинка мене з кимось сплутала". Вона відступила назад, її погляд був сповнений болю, але й рішучості. Вона кинула останній погляд на Софійку, яка дивилася на неї з розгубленістю.
"Мама? Ти куди?" — запитала Софійка, її голос був наповнений образою.
Аліна не відповіла. Вона швидко розвернулася і зникла за рогом, залишивши Софійку збентеженою, а няню – повністю приголомшеною.
Ця випадкова зустріч, несподівана і шокуюча, мала стати початком нового витка в їхній заплутаній історії. Перехрестя доль, що звело їх разом, було набагато складнішим, ніж вони могли уявити. Правда про Анну та її сестру-близнючку, яка тепер була в руках Дмитра, тільки починала розкриватися, обіцяючи нові випробування і несподівані повороти.