Розділ 36

Експертиза голосового запису з касети, знайденої в будинку Дмитра, виявилася вирішальною. Голос Анни, чіткий і сповнений рішучості, розкрив усі злочини Артема: його зв'язки з високопоставленими особами в медичній сфері, його схеми з незаконною торгівлею органами, його маніпуляції з донорським списком, і навіть деталі його фінансових махінацій, які поліція раніше не могла відстежити. Запис був настільки детальним і переконливим, що Артем, поставлений перед незаперечними доказами, був змушений визнати свою провину в повному обсязі. Йому загрожувало довічне ув'язнення.
Ця перемога принесла величезне полегшення. Звістка про виправдання Олени і про те, що Артем понесе заслужене покарання, розлетілася швидко. Олена, яка все ще відновлювалася в лікарні, відчула, як її серце нарешті звільнилося від тяжкого тягаря. Запис Анни не лише зруйнував імперію Артема, але й остаточно виправдав її, знявши з неї клеймо "співучасниці".
Дмитро відчув, як його власна душа зцілюється. Він більше не відчував провини, не відчував страху. Тепер він міг зосередитися на головному – на зціленні Олени та на майбутньому їхньої сім'ї. Софійка, відчуваючи загальну позитивну атмосферу, теж стала веселішою, її сміх знову наповнив дім.
Одного вечора, коли Олена вже була вдома і почувалася значно краще, вони втрьох сиділи у вітальні. Софійка, притулившись до Олени, слухала, як Дмитро читає їй казку. Дмитро дивився на них і відчував глибоке, майже фізичне відчуття щастя.
"Я ніколи не думав, що таке можливо", — тихо сказав Дмитро Олені, коли Софійка заснула у неї на руках, а потім він переніс її до ліжечка. — "Що після всього болю, всіх втрат... ми знайдемо спокій".
Олена посміхнулася, її очі були сповнені тепла. "Життя завжди знаходить спосіб. Особливо, коли є любов".
Вона взяла його руку і притиснула до своїх грудей, до того місця, де билося серце Анни. "Я відчуваю її, Дмитре. Я відчуваю, як Анна радіє. Вона завжди буде з нами. Її любов живе в цьому серці. І вона об'єднала нас".
Дмитро дивився на Олену. Її руде волосся, її очі, її усмішка – все це було таким рідним. І, дивно, але тепер він бачив у ній не просто носія серця Анни, а її саму. В ній була Анна, її сутність, її любов, її сила. Але також в ній була і Олена – сильна, добра, любляча жінка, яка пережила власні страждання і знайшла в собі сили жити, кохати і боротися.
"Я кохаю тебе, Олено", — прошепотів Дмитро, його голос був сповнений щирості. Це було перше відверте зізнання після всіх подій.
Олена подивилася на нього, і в її очах засяяли сльози. "Я теж тебе кохаю, Дмитре. І я кохаю Софійку. Ми – сім'я".
Вони сиділи поруч, тримаючись за руки, дивлячись на вогонь у каміні. Зовні був холодний вечір, але в їхньому будинку панувало тепло. Тепло, зігріте любов'ю, що пройшла через біль, таємниці та випробування.
Наступного дня Дмитро запропонував Олені одружитися. Він хотів, щоб це було офіційно, щоб вони були справжньою родиною. Олена, зі сльозами на очах, відповіла "Так".
Їхнє весілля було скромним, але дуже теплим. На ньому були лише найближчі люди: Андрій, який був поруч протягом усіх цих випробувань, та кілька друзів. Софійка була найщасливішою гостею. Вона тримала їх за руки, і її очі сяяли.
Після всіх бур і штормів, після всіх таємниць, які розривали їхнє життя, вони нарешті знайшли свій острівець спокою. Їхня історія була незвичайною, містичною, але вона була їхньою. І в її основі лежала правда: правда про кохання, яке не знає меж, що долає смерть і живе в серцях. Серце Анни продовжувало битися, даруючи життя і любов, а в ньому відгукувалися серця Дмитра, Олени та маленької Софійки, об'єднаних у єдине ціле. Їхнє життя тільки починалося.