Розділ 28

Надія, що спалахнула в серці Дмитра, була крихкою, але потужною. Слід від машини Артема, що веде до заміського району, став єдиною ниточкою в цій заплутаній справі. Андрій, не гаючи часу, зібрав групу спецпризначенців. Вони вирушили на місце, розуміючи, що кожен момент зволікання може коштувати життя Софійці та Олені.
Дмитро наполіг на тому, щоб поїхати з ними. Андрій, бачачи його рішучість і розуміючи, що Дмитро може бути цінним свідком, погодився, але з однією умовою: Дмитро залишатиметься в машині, поки територію не буде повністю очищено.
Поїздка була сповнена напруги. Кожна миля наближала їх до невідомості. Дмитро відчував, як його серце шалено калатає. Він молився, щоб Софійка була жива, щоб Олена витримала це випробування.
Нарешті вони прибули. Заміський будинок, про який говорив Андрій, стояв оповитий мороком вечірніх сутінків. Він виглядав покинутим, але Дмитро відчув дивне, зловісне відчуття.
Спецпризначенці зайняли позиції. Андрій віддав наказ до штурму. За кілька секунд пролунав вибух, що вибив двері, а потім — постріли. Дмитро чекав у машині, стиснувши кулаки, його слух був напружений до межі. Він чув крики, шум боротьби.
Раптом з будинку вибіг один із поплічників Артема, але його одразу ж знешкодили. Потім з'явився Андрій, його обличчя було вкрите пилом, але очі були рішучими.
"Дмитре! Швидше! Ми знайшли її!" — вигукнув він.
Дмитро вискочив з машини і кинувся до будинку. Увійшовши, він побачив, що всередині панує хаос: перевернуті меблі, розбиті вікна. У центрі вітальні стояла Софійка. Вона була бліда, її очі були наповнені сльозами, але вона була жива.
"Тату!" — вигукнула вона, кидаючись до нього.
Дмитро впав на коліна, міцно обіймаючи доньку, цілуючи її волосся. Сльози полегшення хлинули з його очей. "Моя дівчинка... Ти в безпеці... Ти в безпеці!"
"Артем... він там", — прошепотіла Софійка, вказуючи пальчиком на сусідню кімнату. — "І він говорив... про тайник... під каміном... щось важливе".
Дмитро передав доньку одному зі спецпризначенців, який відвів її до машини, де на неї чекав психолог. Його серце було сповнене радістю від того, що Софійка жива, але тривога за Олену не відпускала. Він розумів, що йому потрібно довести її невинність.
Він підійшов до каміна. Це був старовинний, масивний камін, який мав досить міцну конструкцію. Андрій уже був там. Вони почали обережно обстежувати його. За кілька хвилин Андрій знайшов невелику щілину в кладці.
"Тайник", — прошепотів Андрій, і вони почали розбирати камінь. За кількома шарами цегли виявилася невелика ніша. У ній лежала металева коробка.
Коли Андрій відкрив її, Дмитро відчув, як у нього перехопило подих. У коробці були документи: зашифровані банківські рахунки, договори про нелегальні угоди, записи про відмивання грошей, і, найголовніше, оригінальні медичні записи Анни та детальні звіти про її стан здоров'я, датовані задовго до аварії. Поряд з ними лежала копія плану трансплантації, де було вказано, що Олена є "пріоритетним реципієнтом". І, на додачу, записник Артема, в якому були схеми, імена та чіткі інструкції, як маніпулювати системою, щоб забезпечити потрібний орган потрібній людині.
"Ось воно", — голос Андрія був глухим від подиву. — "Докази. Усе. Це не лише підтверджує твою теорію про Олену, Дмитре. Це доводить, що Артем був ключовою фігурою в незаконній торгівлі органами. І що він спланував, щоб Олена отримала серце Анни, щоб потім шантажувати її".
Дмитро відчував гнів, що закипав у ньому. Усе підтвердилося. Жертва. Олена була не просто жертвою Артема, вона була жертвою злочинної системи, частиною якої він був. І Анна, його кохана Анна, теж стала жертвою цієї системи, її трагедію цинічно використали.
Раптом з сусідньої кімнати долинув стогін. Це був Артем. Він лежав на підлозі, поранений, але при свідомості. Дмитро кинувся до нього, його очі палали від люті.
"Ти відповіси за все, Артем! За Анну! За Олену! За Софійку!" — голос Дмитра був наповнений такою силою, такою ненавистю, що навіть спецпризначенці здригнулися. Артем, дивлячись на Дмитра, лише гірко посміхнувся, його погляд був сповнений збоченого тріумфу. Але Дмитро вже не зважав на його провокації. Він мав докази. Він врятував Софійку. І тепер він врятує Олену. Боротьба тривала, але цього разу вони мали в руках найсильнішу зброю – правду.