Розділ 21

Правда про операцію стала для Олени не просто шоком, а й важким тягарем. Її життя, що здавалося чудом, виявилося частиною зловісної схеми. Тепер, коли вона знала, що серце Анни опинилося в її грудях не випадково, а внаслідок цинічних маніпуляцій Артема, вона відчувала себе не носієм життя, а живим доказом чужого злочину. Ця думка тиснула на неї, викликаючи нестерпний біль.
Фізично Олена почувалася все гірше. Стрес, нервове виснаження, постійний страх за Софійку і невизначеність власного майбутнього давалися взнаки. Її нове серце, яке так міцно билося після операції, тепер почало давати збої. Олена відчувала задишку, біль у грудях, її переслідували запаморочення. Вона приховувала це від Дмитра, не бажаючи обтяжувати його ще більше, особливо коли він так віддано боровся за її виправдання.
Одного разу, під час чергового візиту Дмитра до Олени, вона раптом відчула різкий біль у грудях. Повітря не вистачало. Вона схопилася за серце, її обличчя зблідло.
"Олено! Що з тобою?" — Дмитро кинувся до неї, його обличчя спотворив жах.
"Серце... болить", — ледь чутно прошепотіла вона, падаючи на коліна.
Дмитро негайно викликав швидку. Приїхали лікарі, її забрали до лікарні. Дмитро їхав поруч, його серце стискалося від страху. Невже доля знову забирає у нього тих, кого він кохає?
У лікарні лікарі провели обстеження. Їхній висновок був невтішним. "Стан серця пацієнтки погіршився, — повідомив лікар Дмитру. — Сильний стрес і нервове перевантаження викликали ускладнення. Це надзвичайно небезпечно для пацієнта після трансплантації. Ми зробимо все можливе, але її стан критичний. Навантаження на її нове серце через постійну тривогу та страх загрожує відторгненням органу".
Дмитро відчув, як його світ знову похитнувся. Невже Артем, навіть перебуваючи під вартою, продовжував руйнувати їхнє життя? Це було занадто жорстоко. Хворе серце Анни, яке Олена отримала завдяки злочинним маніпуляціям Артема, тепер могло стати причиною її власної смерті через той самий страх і стрес, які викликав Артем.
Він зайшов до палати Олени. Вона лежала на ліжку, бліда, слабка, але її очі, побачивши його, наповнилися ніжністю.
"Дмитре... Софійка..." — прошепотіла вона.
"Не хвилюйся, Олено. Я знайду Артема. Я змушу його відповісти за все. І ти... ти вилікуєшся. Ти повинна вилікуватися", — Дмитро взяв її холодну руку, відчуваючи, як його власний біль переростає в рішучість.
Він відчував безмежну лють. Артем мав понести покарання не лише за викрадення, не лише за маніпуляції, а й за те, що він майже вбив Олену. Він повернувся до Андрія, його обличчя було спотворене люттю.
"Андрію, ми повинні притиснути Артема. Максимально. Його дії тепер загрожують життю Олени. Її серце... через нього, через його злочини, вона може померти", — голос Дмитра був твердим, як сталь.
Андрій кивнув, його обличчя стало серйозним. "Я розумію, Дмитре. Ми знайдемо спосіб. Ми вичавимо з нього всю правду. І він понесе відповідальність за все, що зробив".
Дмитро подивився у вікно лікарні. На вулиці йшов дощ, змиваючи сліди минулого. Але біль, який відчувала Олена, біль, який він відчував сам, був реальним. Тепер це була гонка з часом. Дмитро мав не лише врятувати Олену від юридичних наслідків її минулого, а й від смерті. Адже в її грудях билося серце його коханої Анни, і він не міг дозволити, щоб воно перестало битися через чужі злочини.