Розділ 19

Знахідка медичних записів Анни повністю змінила хід думок Дмитра. Він негайно зв'язався з Андрієм, вимагаючи негайної зустрічі. У його голосі бриніла така нестерпна суміш болю та рішучості, що Андрій одразу погодився.
Вони зустрілися в кафе. Дмитро виклав перед Андрієм папку з документами. "Подивися на це, Андрію. Це медичні записи Анни. Документи про її хворе серце. Про те, що вона потребувала трансплантації. Вона приховувала це від мене".
Андрій мовчав, уважно переглядаючи папери. Його обличчя ставало все більш серйозним. "Це... це дуже дивно, Дмитре. Чому Артем мав доступ до її медичних файлів? І чому Анна нічого тобі не сказала?"
"Ось саме! — Дмитро відчув, як у ньому закипає злість. — Я думаю, Артем якось пов'язаний не лише з викраденням Олени і Софійки, але й, можливо, з самою трансплантацією. Він міг використати свої зв'язки, щоб "призначити" серце Анни Олені. Або ж він знав про хворе серце Анни і використав цю інформацію для своїх злочинних цілей. Олена... вона просто опинилася в центрі його гри. Вона жертва, Андрію, така ж, як і я, і Анна".
Андрій кивнув. "Це змінює справу. Якщо вона була жертвою маніпуляцій, а не співучасницею, це значно полегшить її ситуацію. І це дає нам новий напрямок для розслідування Артема".
Вони негайно вирушили до Олени. Вона сиділа вдома, бліда, знесилена, її очі були порожніми. Коли Дмитро почав розповідати їй про свої здогадки, про записи Анни, її обличчя стало здивованим.
"Хворе серце? Анна? Ні... я не знала", — прошепотіла Олена, її погляд був розгубленим. "Коли я була в лікарні, мені просто сказали, що знайшли підходящого донора. Ніяких деталей. Це... це шок для мене".
І тоді, у її очах, Дмитро побачив щирість. Шокуюче, глибоке усвідомлення того, що вона була частиною набагато більшої і страшнішої схеми. Вона була маріонеткою в руках Артема, не підозрюючи про його справжні мотиви.
"Олено, — Дмитро взяв її руки у свої. — Я вірю тобі. Я вірю, що ти не знала про це. Ти була його жертвою. І тепер ми доведемо це".
Олена дивилася на нього, і в її очах з'явилася надія, яка так довго була відсутня. "Ти... ти віриш мені?"
"Вірю. І я допоможу тобі довести твою невинність. І ми знайдемо Софійку. Разом", — Дмитро міцно стиснув її руки.
Він розповів їй про свої думки щодо зв'язку серця Анни та її почуттів до Софійки. Олена слухала, її обличчя спочатку було здивованим, а потім – наповнилося глибоким, майже містичним розумінням.
"Це... це можливо, Дмитре. Я завжди відчувала щось дивне. Спогади, почуття, які мені не належали. Це пояснює все. Мою любов до Софійки, яку я відчула одразу. Мою тугу за нею", — її голос тремтів від емоцій.
У цей момент між ними відбувся злам. Стіна недовіри, що їх розділяла, остаточно зруйнувалася. Дмитро побачив перед собою не просто жінку з таємничим минулим, а невинну жертву, яка була нерозривно пов'язана з його власною долею та долею його дружини. Він відчув, як його серце, що так довго було розірване горем і сумнівами, нарешті знайшло спокій у цьому усвідомленні.
Тепер вони були командою. Їхній спільний біль, їхня спільна мета – врятувати Софійку і викрити Артема – об'єднали їх. Дмитро знав, що перед ними довгий і важкий шлях. Але тепер він був не сам. Поруч з ним була Олена – жінка, яка несла в собі серце його коханої, і яка була готова боротися до кінця за те, що стало її власною родиною.