Розділ 8

Наступні дні були сповнені напруги. Дмитро викликав поліцію, але без конкретних погроз чи дій, окрім присутності Артема біля будинку, вони нічого не могли зробити. Поліцейські порадили встановити камери відеоспостереження та бути обережними. Ця ситуація підштовхнула Дмитра до остаточної розмови з Оленою.
"Ти повинна розповісти мені все, Олено. Інакше я не зможу захистити ні тебе, ні Софійку", — його голос був жорстким, але в очах читалася тривога.
Олена здригнулася. Вона розуміла, що зволікати більше не можна. "Добре, Дмитре. Я розповім. Але це... це дуже важко". Вона глибоко вдихнула. "Артем... він займався нелегальним бізнесом. І... і я знала про це. Він залякував мене, змушував підписувати якісь папери, використовувати мої рахунки для переказів. Я хотіла розірвати з ним, але він погрожував мені, моїй родині. Коли я потрапила в аварію, я думала, що це кінець... і що це мій шанс вийти з цього. Але він, схоже, думає інакше".
Дмитро слухав, і його обличчя ставало все більш похмурим. Нелегальний бізнес, загрози, її участь. Це було набагато серйозніше, ніж він міг уявити. "Чому ти не звернулася до поліції? Чому не розповіла про це раніше?"
"Я боялася, Дмитре. Я думала, що він мене вб'є, або щось зробить моїм рідним. І я не хотіла, щоб ти... щоб ви були втягнуті в це", — сльози котилися по її щоках.
Дмитро відчув дивне поєднання гніву і жалю. Гніву за її приховування, жалю за ту пастку, в якій вона опинилася. "Отже, він шантажує тебе. А що саме він хоче від тебе зараз?"
"Він хоче, щоб я повернулася до нього. І, можливо, хоче використати мене, щоб знову почати свої справи, якщо його старі зв'язки обірвалися, поки я була "відсутня", — її голос тремтів від страху. "Він погрожував... що якщо я не повернуся, він розповість про моїх батьків, про те, що я нібито допомагала йому. Він може зруйнувати їхнє життя".
Ця розмова відкрила Дмитрові очі на глибину проблеми. Це була не просто образа колишнього, це була кримінальна загроза. І це ставило під удар не лише Олену, а й його сім'ю.
Тієї ж ночі Дмитро, незважаючи на втому, не спав. Він розробляв план, як захистити Олену та Софійку. Він вирішив звернутися до свого друга, який працював у поліції, щоб дізнатися, як діяти в таких випадках.
Наступного дня, коли Дмитро був на роботі, а Олена з Софійкою – вдома, сталася жахлива подія. Олена готувала обід на кухні, Софійка гралася у вітальні. Раптом пролунав різкий стукіт у двері. Олена, згадавши поради Дмитра, подивилася у вічко. На порозі стояв Артем, а поруч з ним – двоє незнайомих чоловіків. Очі Артема були холодними і рішучими.
"Відкрий, Олено. Нам треба поговорити", — його голос був низьким і погрозливим.
Олена відчула, як холодний піт стікає по спині. Вона притисла долоню до грудей, де шалено билося серце. Страх паралізував її, але інстинкт самозбереження і турботи про Софійку був сильнішим. Вона схопила мобільний телефон і, тремтячими пальцями, швидко набрала номер Дмитра.
"Дмитре! Він тут! Артем! І з ним якісь чоловіки... він ломиться в двері!" — прошепотіла вона в слухавку, намагаючись не видати свого страху.
На тому кінці зв'язку Дмитро відчув, як у нього кров застигає в жилах. "Олено! Не відкривай! Негайно сховайся з Софійкою! Я викликаю поліцію, я вже їду!"
Але було пізно. У цей момент пролунав жахливий тріск дерева, і двері з гуркотом відчинилися, вирвані з петель. Артем і його спільники увірвалися в будинок.
"Ну що ж, Олено, — Артем зловісно посміхнувся, його погляд ковзнув по вітальні, а потім зафіксувався на Софійці, яка злякано дивилася на незнайомців, її обличчя було білим від жаху. — Бачу, ти знайшла собі нову сім'ю. Це чудово. Тепер ця маленька дівчинка стане нашим... гарантом. Якщо ти не будеш співпрацювати".
Олена скрикнула. Біль серця, що билося в її грудях, був не фізичним, а емоційним, нестерпним. Вона кинулася до Софійки, прагнучи захистити її своїм тілом. У цей момент всі її таємниці, всі її страхи зіграли з ними жорстокий жарт, поставивши життя невинної дитини під смертельну загрозу. Дмитро, який мчав додому, не підозрював, що його найбільший кошмар вже здійснився.