Розділ 9

Вони йшли повільно, щоб усі могли їх роздивитись. Особливі гості драконів. Всі до одного мають вагу у суспільстві. Їх супроводжував лиш тихий шепіт дівчат, які кидали на них свої зацікавлені погляди та мабуть, подумки вже приміряли на себе роль їх дружин.

Першим до Даргарнів наближається скорпіон Сіллар – самовпевнений блондин, хоч дещо малий ростом. Всім всміхається і навіть встигає підморгнути кільком дівчатам.

Відразу ж за ним йде дракон та кузен Даргарнів Даміан Еррерн – худорлявий, високий, з зібраним у низький хвіст чорним волоссям. Повністю чорний смокінг та хоч безперечно ідеальне, але для мене відверто неприємне обличчя змушують мене перевести погляд…

Останнім неспішно йшов той, кого б я воліла ніколи не бачити.

Високий, плечистий, мускулистий ведмідь. Так, саме нащадок ведмежої раси став останнім призом у цьому сезоні. 

Рой Баклістер, син найзаможнішого фермера нашої країни – Олафа Баклістера. Безперечно багатій, але в суспільстві цю родину приймають не дуже охоче. Проте їм на це байдуже, бо маючи таку купу грошей, вони можуть купити будь-яке місце в суспільстві. Колись і мені на це було байдуже… 

– Він точно тут через тебе, – шепотіла до мене надто збуджена Селеста, поки усі не зводили очей з “призів”, які тим часом займали місця за столом біля господарів сезону. 

– Вже рік пройшов, – мовила, відчуваючи клубок у горлі. – Це просто неприємний збіг.

– Не вірю я в такі збіги, – приєдналася до нас Лілі. – Він тут, щоб вимолити твоє прощення. От побачиш. 

Я лише всміхнулася, дивлячись на мою впевнену романтичну сестричку. Вона завжди вірить у щасливі фінали історії та кохання пори все. Моя з Роєм історія завершилася рік тому і ніякого продовження там бути не може. 

Та сперечатись з Лілі сенсу не бачила, тому залишила її припущення без відповіді, лиш спіймавши на собі задумливий погляд мами. 

Наступну частину вечора наші сусідки за столом удавали, що нас тут не існує і це насправді було з їхнього боку ідеальне рішення. Конфлікти зараз не потрібні нікому, бо вся увага була зосереджена на Даргарнах та їхніх особливих гостях. В якийсь момент усі вони побрали свої келихи та під легку фонову музику, у невимушеній атмосфері почали вибірково підсідати за столики до дівчат. Таке собі додаткове знайомство виходило. 

Нам вже принесли різні десерти й, поки всі не зводили очей зі столиків, яким пощастило бути обраними для додаткового спілкування, я куштувала тістечка та різноманітні муси, обираючи найсмачніший та до того ж нахиляючись над столом. Зізнаюся – щиро сподівалася не попастись на очі Рою. Не певна, чи йому відомо про мою участь у цьому сезоні та поки ні до якої розмови з ним я не готова. 

Нарешті знайшла дійсно смачний меренговий десерт і від насолоди аж очі примружила та тільки почула як зітхають дракониці й наша Лілі. 

– Смачно? – прозвучав вкрадливий голос надто близько і, відкривши очі, я мало не смикнулася від Каспіана, який, виявляється, присів на вільний стілець і нагнувся до мене так близько, що за бажанням він міг би відкусити той десерт, який я не встигла вдруге донести до рота. 

– Смачно, – нервово проковтнувши, видихнула я та тихіше додала. – Було…

– Які ми раді можливості ближче поспілкуватися з вами, – мелодійно заспівала дракониця. – Мої донечки, Діла і Валіа, з радістю складуть вам компанію…

– Так-так, почекайте поки, – безцеремонно відмахнувся від дракониці цей нахаба і знову зосередився на мені. – В тебе там крем… на вустах. 

До чого ж він передбачуваний. Думає знайшов собі чергову легку здобич. Вже почав свою гру очима… Що ж. Пограємо. 

Повільно, не зводячи з нього відвертого погляду, обводжу язиком свої червоні губи, чудово знаючи, що там немає ніякого крему. Дракон напружується і я задоволено посміхаюся під супровід невдоволених пирхань з боку дракониць. 

Вирішую на своїх рідних поки не дивитись, бо й так знаю що там побачу – мамине засудження, шок в очах Лілі та легке здивування з боку Селести. 

Я граю небезпечну гру з тим, хто не звик бути іграшкою. Він повільно підносить свого келиха до рота і робить кілька ковтків. Його погляд надто відвертий. Так дивляться тільки на тих, кого вже мають право назвати своїми парами й точно без зайвих свідків. Але цьому дракону байдуже на всі суспільні правила поведінки й це може бути для мене надто небезпечно, проте й інакше з ним я не можу поводитись. 

Самій собі відповісти не здатна нащо я це роблю. От тільки він з'являється в полі зору і я забуваюся про всі обіцянки, які сама ж собі давала. Не привертати зайвої уваги, бути милою та тихою, наївно всім посміхатись та завжди всьому радіти – це те, що дозволить мені непомітно шукати порятунок для брата. Але через цього Каспіана все летить шкереберть. Привернула увагу і ніяк не налаштуюся бути просто милою та тихою Корою. 

– Можна біля вас присісти? – чую ввічливе запитання і нарешті розриваю цю напругу між мною та надто нахабним драконом, переводячи погляд на Іллая, який мав необережність примоститись біля моєї Селести та Лілі. Фактично він поставив стілець між ними.

– А хіба в нас є вибір? – оманливо спокійно запитала Селеста, поки Лілі намагалася вирівняти дихання від такої близькості Іллая. 

Наша мама закотила очі. Хто-хто, а Селеста точно не вміє стримуватись.