Розділ 2

– Чому вічно цей зелений? – знову була невдоволена Селеста. – Я терпіти не можу зелений колір. Він личить тільки Корі з її мідним волоссям.

Ми саме збиралися зайняти місця у найнятому для такої грандіозної події елітному автомобілі. Не просто авто, а новинка сучасного поєднання магічних енергій та груди металу, який нагадує велетенський гладкий блискучий чорний камінь, що плавно і беззвучно рухається, не торкаючись землі.

Мама намагалася усіма силами зберегти “обличчя” нашої родини й, здається, для цього знову влізла у борги. Адже наші сукні різних відтінків зеленого були не єдиними обновками у гардеробі. Деякі наряди я лиш краєм ока бачила, поки їх не спакувала наша єдина служниця, яка більше за їжу та дах над головою в нас працювала, ніж за реальні кошти. 

– Селесто, не починай, – відмахнулася від сестри мама і першою сіла в авто. – Це колір нашої сім'ї. Перше враження має бути правильним. Просто підтримай Лілі. Вона й так хвилюється більше за всіх нас. 

Селеста лиш невдоволено пирхнула та, зім'явши краї своєї майже чорної з зеленим відливом сукні, зайняла своє місце біля прозорого вікна, якого ззовні навіть не було помітно.

Я перевела погляд на дійсно щось надто бліду Лілі. Вона стояла у світло-зеленій сукні, яка немов невагома хмаринка огортала її тіло та від легенького вітерця розліталася безліччю тонких шарів. Бадьоро всміхнулася схвильованій сестрі й, обійнявши за плечі, прошепотіла:

– Лілі. Ти справжня красуня. Не хвилюйся так. Дракони будуть біля твоїх ніг, щойно побачать тебе. 

– Селеста все зіпсує, – тихо мовила сестра, косуючи на авто, куди наш, найнятий на один день, водій вантажив валізи. 

– Не зіпсує. Обіцяю, я її зупиню. Ходімо вже, бо прибудемо у маєток Даргарнів останніми, – відповіла я, потягнувши Лілі за руку.  

Ми з нею зайняли місця позаду мами й Селести, яка продовжувала бубоніти щось про зелений колір. 

– Тобі ж ніби було на все байдуже, – звернулася я до неї. – То яка різниця у чому ти прибудеш до маєтку драконів?

– Мені байдуже, але це не означає ніби мені все одно що вдягати. Твоя смарагдова сукня тобі личить, Коро. Підкреслює зелені очі та мідні локони. На Лілі що не одягни, все гарно сидить, бо вона має миле личко. А мені треба підбирати та от тільки ніхто мене не запитував, – Селеста гнівно косувала на зовні безтурботну маму.

Ми всі звикли до її вічних випадів, тому, крім надто вразливої Лілі, на буркотіння сестри ніхто вже не реагував. 

Завжди лиш дивувало наскільки вони різні. Тільки темний колір волосся та сірувато-зелені очі були спільними рисами, а зовнішність і характери повні протилежності. 

Лілі ніжна квіточка, що всередині, що зовні – милі щічки й пухкі губки бантиком, тендітна красуня з трохи наївним поглядом. 

Селеста різка і колюча – вона вища за нас усіх і хоч струнка, але все життя займалася спортом, тому й фігура має різкі обриси. Вона завжди зібрана та зосереджена, а її погляд змушує усіх відвертатись першими. Селеста дуже схожа на нашу маму та має таку якусь дику, неприборкану красу. 

Проте все-таки їх хоч віддалено можна за зовнішністю назвати сестрами. А я ніби з іншої родини тут. Раніше мене це зовсім не турбувало, бо був Арон, з яким ми були схожі, та батько, на якого ми з братом і вдалися. А зараз є лише я – зеленоока зміючка з мідними кучерями. 

Але сьогодні я собі дійсно подобалася. Смарагдова сукня виблискувала на сонці малесенькими камінчиками й підкреслювала мої округлі форми, а макіяж та червона помада додавали мені якоїсь зухвалості. 

Сподіваюсь це допоможе мені замилити очі тим драконам і справити враження дівчини, яка дуже радіє літньому сезону.. Адже мені треба буде алібі, коли зникне їхня головна родинна реліквія…

Завдяки елітному авто наша дорога до маєтку Даргарнів зайняла лише кілька годин, хоч і проживало це сімейство далеко за межами столиці. Але магічні енергії додають транспорту не тільки приємного комфорту, а і нереальної швидкості. Певно я б отримала задоволення від кермування та сумніваюся що колись буде така нагода. 

Хотілося б хоч краєвидами природи насолодитись та я не мала часу, бо розривалася між сестрами. Коли одну треба підбадьорювати, а іншу втихомирювати.

Кожен літній сезон має свою незмінну структуру проведення. Обирається одна з найвпливовіших родин драконів, де є молоді, а інколи й не дуже молоді неодружені чоловіки й саме ця родина має забезпечити й провести літній сезон для різних прошарків знаті. 

Запрошені гості проживають у маєтку три місяці, знайомляться один з одним та з традиціями драконів. Формально буде проведено три бали – бал-знайомство, бал-маскарад і бал-вибір. 

А неформально всі ці місяці владні чоловіки обиратимуть собі тих, хто найкращим чином підійде для розмноження та продовження їхнього роду. І хоч маски будуть під час лише одного балу та істину сутність на таких дійствах ніхто й ніколи не побачить. 

Саме тому мені вже було шкода нашої милої Лілі, адже я точно знала – щирість серед драконів не ціниться.

– Ох, – захоплено видихнула поруч зі мною Лілі, заглядаючи у вікно. 

Ми, дотримуючись черги, повільно рухалися до величних воріт, по обидва боки яких на високих постаментах сиділи два кам'яні дракони, а їхні розкриті крила закривали собою небеса.