Епілог

Розлучення Андрія і Лади набуло розголосу, як тільки чоловік звернувся з такою заявою до свого керівництва. Він просив посприяти, аби Білі погодились розірвати їхній шлюб.

Звісно, якби вони не були Донором і Реципієнтом, то можливо все пройшло набагато простіше для них обох, але вони були тими ким були.

Андрій пам’ятав, коли його вперше викликали до Білих після того, як його заява потрапила на їхній стіл.

Чоловіка намагались відмовити від витівки, але до того моменту, поки Чорний не розповів, що саме стало причиною їхнього розлучення. З того самого моменту ніхто не став перешкоджати прийнятому подружжям рішення.

Андрія та Ладу розлучили через місяць після похорону Віктора.

Зоя просила Ладу пожити з ними хоча б деякий час, щоб вона прийшла до тями, пережила свій біль разом з ними. Але Лада відмовилась, і повністю переїхала у свою квартиру, залишивши їх обох разом з відчуттям провини.

Часто жінка просто сиділа на кладовищі біля його могили розповідаючи йому про все, що відбувалось.

Тепер це було особистим життям жінки.

Одинока могила її коханого.

Через місяць після розлучення Чорний запропонував Зої вийти за нього. Він не бажав втрачати час. Чоловік хотів зробити все правильно, аби цього разу він не пошкодував про свої вчинки. Пропозиція була несподіваною  й для самої дівчини. Вона нічого не відповіла йому на це…

Вирішальним в прийнятті правильного рішення для пари було те, що Зоя повідомила Андрію про те, що стала себе погано почувати. Візит до лікаря став приголомшливим для них обох.

Вагітність 7 тижнів.

Після такого в неї не було причин відмовитися від заміжжя, адже Зоя стійко хотіла, аби її дитина була народжена в шлюбі й мала обох батьків.

Ладі вони повідомили не одразу. Пара не хотіла тривожити її рани такими новинами. Вони дізнались про щастя, поки жінка була у траурі. Однак вони не очікували, що така гарна новина стане для жінки цілющою.

Лада була рада за колишнього чоловіка з Зоєю. Рада, що дівчина, яку вона врятувала від смерті на мосту Плачу знайшла своє щастя, свою нову сім'ю. Вона поклялась сама собі всіляко їй допомагати. Лада сама викликалась провести поруч з нею всю вагітність, а також бути присутньою на пологах.

Зоя важко носила дитину, було навіть декілька загроз переривання вагітності. І всі вони були пов’язані з тим, що Андрія не було поруч. То він був у відрядженні, то на важливій місії. Хвилювання не йшли на користь ні молодій матері, ні малюку.

Після останнього разу, коли Зоя потрапила в лікарню з черговою загрозою, чоловік прийняв рішення, не брати участі в ризикових завданнях, аби не хвилювати молоду дружину.

Через кілька місяців Зоя народила здорову дівчинку. Особливу дівчинку, яка з народження мала проявлений колір оченят, чим дуже сильно здивувала батьків. Дівчинка мала гетерохромію: одна її райдужка була червоною, а інша фіолетовою. 

Зоя глянувши на маленьку подумала про її дядька котрий мав таку ж особливість.

— Вікторія. — Назвала її дівчина, чим здивувала близьких. — Я хочу аби її звали Вікторія.

Зоя бачила застиглі сльози на очах у Лади, яка обережно поцілувала маленький лобик дівчинки.

— Вікторія. — Ніжно прошепотів Андрій.

Він був щасливим батьком. Чоловік пообіцяв собі подарувати цій малечі всю любов, на яку він лише здатен. Аби вона знала, що в цьому світі вона не одна.

Маленьке янголятко назване в честь того, хто з небес охоронятиме її.

Тепер у них було все.

А головне, що вони були одне в одного!