6

Адам Бітлер

Після вечері Софія допомагала мені прибирати зі столу, а я насолоджував спокоєм, що нарешті запанував. Після нескінченної розмови за столом, тепер ми працювали мовчки, але це мовчання було комфортним, заповненим спільними зусиллями й розумінням.

— Тату, вечір пройшов чудово, — сказала Софія, перериваючи тишу. — Ти молодець.

— Дякую, люба, — відповів я, відчуваючи тепло від її слів. — Це був гарний вечір завдяки всім нам.

— Мені сподобалась Мелісса, — чомусь сказала донька, посміхаючись. — Поки ти смажив стейки, ми доволі гарно поговорили. Я навіть і не знала, що ви навчались разом і так давно знайомі.

Я натягнув посмішку, намагаючись бути якомога стриманим.

— І.. — ледь чутно прочистив горло. — І що вона тобі розповідала ще?

— Нічого такого, — Софія знизила плечима. — Казала, що ти завжди був таким тихим та дуже сором’язливим.

— Хах, — хмикнув я, продовжуючи мити посуд. — Так, а Мел завжди була душею компанії. Вона вміла розсмішити будь-кого, а ще більше усі любили слухати, як вона співає.

— Точно! — вигукнула донька, змушуючи мене глянути на неї. — А я думаю, звідки я її знаю!

Я похитав головою, дивуючись. Минуло вже скільки часу, а Софія ніби тільки прокинулась.

— Це ж Мелісса Корець! Співачка Melissa! — я продовжував посміхатись з реакції доньки. — У тебе ще є її пластинки в кабінеті. Усі альбоми.

Я трішки повернувся до дівчинки, вказуючи, аби вона говорила трішки тихіше.

— Тільки попробуй це сказати, коли ми будемо усі разом, Софіє, — тихо, проте доволі серйозно, прошепотів я.

— Боягуз, — видала донька, сміючись. — Вас поєднує не тільки спільне навчання в університеті?

— Софіє! — буркнув я. — Тобі не час спати, доню?

Я бризнув на неї трішки води, від чого вона ще більше засміялась.

— Добре! Добре! Я йду вже спати, гаразд. На добраніч, тату!

— І тобі, сонце!

Донька лагідно обійняла мене і хутко побігла до своєї кімнати. Її теплі обійми наповнили мене відчуттям спокою та любові, залишаючи приємний посмак на душі. Я ще трохи затримався, завершуючи прибирання, щоб переконатися, що будинок в порядку. І коли всі справи були зроблені, я теж пішов до своєї кімнати.

Зазвичай, уночі я присвячую час творчості, сідаючи у своєму кабінеті, щоб писати або створювати щось нове. Це був мій спосіб розслабитися і втекти від щоденних турбот. Однак цього разу я відчував себе надто втомленим. День був насиченим і вимагав багато енергії, тому думки про творчу роботу здавались виснажливими.

Я прийняв душ, насолоджуючись теплою водою, яка змивала залишки денного напруження. Вода текла по моєму тілу, і я відчував, як м'язи поступово розслабляються. Після цього, я почувався трохи свіжішим, але втома все одно взяла своє. Без жодного бажання сідати за письмовий стіл, я натомість опустився на ліжко. Мої очі закрилися майже миттєво, і я провалився у глибокий сон, відчуваючи, як все навколо поступово зникає, поступаючись місцем солодким сновидінням.

— Добрий ранок усім, — гучно сказав я, заходячи в будинок. На кухні вже сиділа Ната та Артем, радісно попиваючи якийсь фруктовий чай, що привезли з собою.

— Привітик, Адаме.

— Добрий, — дивно пробубнів Артем. — Ти вже не спиш?

— Ти теж, — спокійно відповів я.

— Мене розбудила моя дружина, — з натягнутою посмішкою сказав той, повертаючи голову до білявки.

— Припини злитись на мене. Я хочу відпочити активно, а не спати до обіду та не знати чим себе зайняти!

— Гара-азд! — протягнув Артем та знову повернувся до мене. — А ти де був так рано?

Я посміхнувся та опустив погляд на годинник. Всього восьма ранку. Це вже навіть пізно для мене! Зазвичай я прокидаюсь о шостій і починаю свій день з чашки кави на вулиці, насолоджуючись свіжим ранковим повітрям. Це мій улюблений ритуал, коли я можу відчути, як природа пробуджується навколо мене. Пахощі рослин, спів птахів і легкий вітерець, що грає листям, — все це створює особливий настрій, який допомагає налаштуватися на день.

Після цього я зазвичай роблю легке тренування. Це може бути пробіжка по стежках, що звиваються крізь ліс, або декілька вправ на розтяжку і зміцнення м'язів. Фізична активність не лише підтримує тіло у формі, але й допомагає мені очистити розум, підготуватися до творчих завдань, які чекають попереду.

— Побігав трішки, — швидко сказав я та відпив холодної води, діставши пляшку з холодильника завчасно.

— О, то ти ще й не тільки дід старий, а ще й спортсмен!

Артем засміявся, граючи своїми густими темними бровами.

— Принаймні, Адам, на відміну від тебе, продовжує тримати себе у формі! — буркнула Ната, навіть не дивлячись на свого чоловіка.

— Що? — скрикнув той. — Я у шикарній формі, люба! — він трішки розвалився на стільчик, плескаючи себе по невеличкому животику. — Це моя чоловіча сила!

— Я гадала, в чоловіків в іншому місці їхня чоловіча сила, — продовжила вона, сміючись разом зі мною.

— Ой, розумна така, — махнув головою Артем. — Говориш так, ніби я тебе не влаштовую і тобі дійсно не подобається мій легкий пивний животик.

— Подобається, — тихо додала дівчина.

— Тоді не діставай мене своїм спортом, кохана.

Я вирішив не набридати закоханій парочці, коли вони почали обіймати один одного, тому вирішив швидко втекти до вбиральні. Потрібно було прийняти свіжий душ та привести себе до ладу, поки всі інші ще сплять.

Але зайшовши до ванної, я випадково натрапив на Меліссу. Вона, помітивши мене, спокійно повернулася до мене обличчям, продовжуючи наносити на шкіру якийсь крем. Її рухи були впевненими й розміреними, ніби вона абсолютно не зважала на мою присутність.

Я на мить застиг, не знаючи, як поводитися. Її природна краса була очевидною навіть у такому простому моменті. Вона виглядала розслабленою, неначе це було для неї щоденною рутиною. А її шкіра ніжно сяяла від крему, який вона обережно розтирала легкими круговими рухами.