Розділ 2

«Ти знову дивишся на мене»
— Софіє, ти мене взагалі слухаєш?
Дівчина різко кліпнула й перевела погляд на подругу.
— Що?
— Ось саме. Ти вже п’ять хвилин дивишся в одну точку.
Софія швидко опустила очі в конспект.
— Я просто втомилась.
— Ні. Ти просто думаєш про Мороза.
— Не думаю я про нього.
— Софо.
— Добре… можливо, трохи.
Подруга переможно усміхнулася.
А Софія невдоволено відкинулася на спинку стільця в бібліотеці.
Минуло всього два дні після їхнього дивного знайомства в коридорі.
І чомусь Данило тепер був буквально всюди.
У розмовах студентів.
У коридорах.
У її думках.
Це дратувало найбільше.
— Кажуть, він ніколи ні з ким довго не зустрічається, — тихо сказала подруга, гортаючи конспект. — І ще кажуть, що половина університету в нього закохана.
— Чудово. Значить, я точно не в його смаку.
— Ага. Саме тому він сьогодні тричі дивився на тебе в їдальні.
Софія вже відкрила рот для відповіді…
І завмерла.
Бо хтось сів навпроти неї.
— Ви занадто голосно мене обговорюєте.
Цей голос вона впізнала миттєво.
Данило.
Подруга мало не вдавилася чаєм.
— Я… ем… мені треба піти! Терміново! Дуже терміново!
І буквально втекла між стелажами.
Зрадниця.
Софія повільно підняла очі.
— Ти завжди так лякаєш людей?
— Тільки тих, які розпускають плітки.
— Ми не розпускали плітки.
— Тоді що це було?
Вона знизала плечима.
— Соціологічне дослідження.
Данило тихо засміявся.
І знову це відчуття.
Наче поруч із ним ставало важче нормально дихати.
Він кивнув на її конспекти.
— Готуєшся до семінару?
— Намагаюсь вижити.
— Можу допомогти.
Софія примружилась.
— Ти?
— Ображаєш.
— Я тебе майже не знаю.
— Зате я вже знаю, що ти п’єш карамельний латте, гризеш ручку коли нервуєш і ховаєш очі, коли брешеш.
Вона миттєво відпустила ручку.
— Ти дивний.
— А ти зараз червонієш.
— Неправда.
— Софіє.
Він вимовив її ім’я так спокійно й тихо, що всередині щось небезпечно здригнулося.
Вона швидко відвела погляд.
— Чого ти хочеш, Мороз?
Кілька секунд він просто дивився на неї.
Занадто уважно.
— Поки що? — тихо сказав він. — Щоб ти перестала робити вигляд, ніби я тебе не хвилюю.
І саме в цей момент Софія зрозуміла:
це починає ставати проблемою.