Епілог від Зої

Епілог від Зої

Пройшло п'ять років...

- Так, вони вже під'їжджають, - мовила Зої, тримаючи на руках маленьку руду дівчинку, яка була схожа на маму, як дві краплі води, тільки очі були такого кольору, як у Дана.
- Давай я потримаю Камілу, - мовив Дан і взяв донечку на руки. Ці дві руданки були головними жінками його життя.
- Тату, а мої фото також будуть? - лепетало татове сонечко.
- Це ж виставка фотографій Майкла. Тут його роботи. Твоїх фото багато вдома, - пояснив Дан. Уся родина зібралася на виставці фотографій Майкла. Сніжана, Петро, Дерек та Василинка також прилетіли заради такої події. Коли Каміла та Василинка збиралися, то у квартирі починався хаос. Що Дан, що Петро обожнювали своїх маленьких принцес, які мали різницю три роки і верховодили чоловіками, як хотіли. Сніжана та Зої були суворішими до дівчат, а татки дозволяли усе та діставали зірки з неба.
- А я хочу, щоб і тут були мої фото! - стояла на своєму Каміла.
- Не переживай, будуть і твої фото, - заспокоїв малечу Майкл, підійшовши до Дана з донькою.
На захід завітала і Б'янка. Це ж саме їй Майкл був зобов'язаний своїм хобі, яке стало професією. Хлопець виграв не один конкурс та тепер робив фото для відомих журналів. Він проводив нестандартні фотосесії, вражаючи замовників ідеями так, що завжди мав чергу клієнтів.
- Вітаємо, Майкле, - привітав Петро хлопця, підійшовши до усіх.
- Добрий день! Дякую, що приїхали, - мовив Майкл, обіймаючи усіх.
- Привіт, брате! Ти так гарно усе організував. Такі гарні дівчата на фото, - мовив Дерек. Він став справжнім серцеїдом.
- А тобі одні дівчата на думці, - відповів Майкл.
- А ці моделі будуть на цьому заході? - запитав Дерек, оглядаючись.
- Дереку, ну ти справжній бабій, - усміхнулась Зої.
- А хто такий "бабій"? - запитала Василина.
- Тобі тато пояснить. Він вже має досвід, - усміхаючись, відповіла Сніжана, а усі засміялися.
Виставка фотографій Майкла мала кілька тематик та залів. Він готував усе сам і був дуже зворушений, коли уся їхня велика родина зібралася на відкритті.
Один зал був присвячений красі природи. Були неймовірні фотографії зі всіх куточків землі. Майкл багато подорожував. Крім спогадів та емоцій, він обов'язково привозив з кожної країни неймовірні фото. Тут були водоспади, озера, комахи і неймовірний світанок в Одесі.
Наступний зал був про красу традицій. На кадрах застигли діти у костюмах, які тримали відра з солодощами. Довкола горіли помаранчеві гарбузи. Було фото зі святкування Дня святого Патріка. Зелений колір панував скрізь. Це був не тільки одяг, прикраси, але й зелений дим, крізь який було видно щасливі обличчя людей.
На наступній світлині був обряд хрещення маленької Василинки. Ой і дала вона тоді жару, обризкавши водою з купелі усіх присутніх. Священник сказав, що мале янголятко вирішило охрестити із собою усіх присутніх. Тепер Василинка пишалася та показувала Камілі язика, що її фото є на виставці. Ще те янголятко.
Багато людей стояло біля світлини, де були колядники у традиційних костюмах та славили народження Ісуса Христа. Здавалося, що фотографія здатна передати ту атмосферу радості, дива, казки. Петро навіть почав наспівувати одну з колядок поряд з цим фото.
Наступний зал був присвячений красі перемоги. На центральній світлині була Зої зі своїми вихованками. Дівчата на фото раділи, бо юніорська команда під керівництвом Зої тоді перемогла, виконавши неймовірно складну програму.
Була світлина, де Люк отримував кубок переможця. Весь брудний, втомлений, але щасливий.
Була фотографія Анет, яка стояла на п'єдесталі зі сльозами на очах та не вірила, що здобула перше місце серед плавчинь. Анет навіть не думала, що в той момент Майкл був поряд та зробив той знімок. То був сюрприз для неї. Вони продовжували зустрічатися. На відміну від Дерека, який змінював дівчат, як рукавички, Майкл був однолюбом.
Не обійшлося тут і без фотографії самого Дерека. Майклу вдалося зняти дуже красномовний кадр. На одному зі змагань суперник штовхнув Дерека, і він впав. Пара не розгубилася та дотанцювала увесь танець без музики. Вони вирвали перемогу на тому конкурсі танців.
Ще один зал присвячувався красі людської душі. Було фото, де гарненька дівчинка у дорогому одязі давала яблуко дівчинці у лікарняному одязі, без волосся, і це викликало усмішку у хворої дитини.
Було фото з Олівією. Напевно, ніхто б не здогадався, що це та гонорова білявка, бо від тої злюки не лишилося і сліду. Дівчина з русявим волоссям обіймала трьох дітей, які проходили реабілітацію після хіміотерапії.
Олівія змінилася. Вона попросила тата знайти матір та зустрітися з нею. Виявилося, що жінка працювала медсестрою у дитячій онкологічній клініці та вдочерила двох хворих дівчаток. Олівія спочатку не могла зрозуміти: Як? Чому? Для чого? Але пробувши певний час з матір'ю, змінилася докорінно. Саме у тій клініці зустріла талановитого лікаря-хірурга, з яким і створила сім'ю. Батьки Олівії також знайшли спільну мову. Тато зізнався, що колись зробив найбільшу помилку, повіривши злим язикам та відпустивши маму Олівії. Жодна жінка не змогла замінити її, бо кохання до неї жило у його серці.
Останній зал був у темряві, ніхто не бачив світлин, які були там. Коли відвідувачі підійшли до зали, Майкл увімкнув світло, і Каміла закричала першою: 
- Це ж я! Дивіться, це ж я!
Виставкова зала під назвою: "Краса сім'ї" була наповнена фотографіями родини Калиновичів. Там були фото вагітної Зої; Дана, який вперше взяв донечку на руки; молодих батьків, які разом співали колискову донечці; Петра, який катав на спині Василинку; Сніжани, яка несла свою фірмову страву до родинного столу; Дерека, який разом з Василиною пускали мильні бульбашки.
- Оце так сюрприз, - мовила Зої.  - Тобі точно вдалося вразити кожного. 
- Дякую, сестричко. Ця виставка відбулася завдяки тобі, бо саме ти зробила нас з братом тими, ким ми є...