Розділ 16.5 Нові мрії

Розділ 16.5 Нові мрії

Дан тримав у своїх обіймах Зої та не вірив у те, що відбувається. Коли побачив, як вона вийшла з будинку та, не розбираючи дороги, побігла до нього, забув, як дихати. Сніжана допомогла обрати для Зої сукню, але на ній ця сукня мала надзвичайний вигляд. Зої була ніби ніжний блакитний метелик, ніби шматочок неба, ніби букет із незабудок. Така ж ніжна. У Дана перепліталися усі слова пісні, коли він побачив її, але звуки бандури змусили зібратися. Він співав для неї, вкладав зміст у кожне слово. Він бачив в очах Зої такий захват, таку любов, що це була найкраща винагорода за усі його старання, за усі тренування, біль та впертість.
Закінчивши співати, Дан продовжив танцювати із Зої. Вони стояли в обіймах, як одне ціле, як одне серце на двох.
– Я кохаю тебе, – прошепотів Дан.
– А я тебе, – відповіла Зої.
– З Різдвом тебе, – мовив Дан, а в його руках опинилася невелика коробочка.
– Дякую, – відповіла Зої та відкрила оксамитову коробочку. – Які гарні!
Зої побачила ніжні сережки у формі пташки. Дівчина одразу ж одягнула їх.
– А твій подарунок чекає на тебе в будинку, – відповіла Зої.
– Не замерзла?
– У твоїх обіймах мені завжди тепло, – відповіла Зої, і це було не тільки про температуру.
Вони повернулися разом до будинку щасливими. У Зої палали щоки, а губи були червоними від поцілунків.
– Зої, ми вже майже усе з’їли, але я залишив тобі трохи куті. Вона така смачна! Солодка, з медом, – мовив Дерек, коли пара увійшла до кухні.
– Та ти майже усю кутю й з’їв сам! – видав його Майкл.
– Ні! Я для Зої та Дана залишив.
– Усім усього вистачить, – тепло мовила Сніжана. – Діти, сідайте до столу.
– Сестричко, ти така гарна, – тихо мовив Майкл.
– Дякую, – відповіла Зої.
– Не підлещуйся! – обурився Дерек. – Зої, з Різдвом тебе! – вигукнув малий та побіг за подарунком для сестри. Разом зі Сніжаною та Майклом він зробив аплікацію.
– Дякую, сонечко, – відповіла Зої, приймаючи подарунок.
– Різдво вдалося цьогоріч! – констатував Петро.
– Ти маєш рацію, – відповіла Сніжана, дивлячись на дітей, які веселилися.

Новий рік вони також зустріли у засніженому Буковелі. Нові враження, досвід та український колорит не просто запам’яталися, а змусили загадувати бажання, аби повернутися сюди знову.
– А ми сюди ще повернемося коли-небудь? – запитав Дерек, коли усі стояли з валізами та чекали на транспорт, який мав їх доставити на вокзал.
– Обов’язково! – відповів Петро.
– Влітку? – зрадів Дерек.
– Ні, влітку на нас чекає сонячна Одеса та Чорне море, – пояснила Сніжана.
– А воно справді чорне? – здивувався Дерек.
– От і перевіриш, якраз буде нагода, – усміхнулась Сніжана.

Кожен залишав Україну з різними враженнями. Дерек вперше спробував бурульки, зліпив величезного сніговика, отримав подарунок від Санти особисто, а не під ялинку. Майкл вперше катався на сноуборді, спробував традиційну українську кухню та взяв участь у різдвяній коляді. Сніжана та Петро вперше за багато років провели свята з ранку до вечора, чуючи дитячий сміх. Це гріло душу та об’єднувало їхню пару ще більше. Зої вперше провела свята, не ламаючи голову над тим, що подарувати братам та як оплатити оренду житла. Ці свята були казковими, вони затьмарили та перевершили усі її мрії. Дан здійснив свою мрію та поставив собі нову мету. Його полонила біла казка Карпат та сподобався легкий та ніжний образ Зої. Після свят Дан написав Б’янці та запропонував незвичну ідею для реклами протезів. Б’янка була здивована таким варіантом, але визнала, що це символічно, гарно, але технічно досить складно. Чи зможуть Дан та Зої втілити задум? Хоча у кому тут сумніватися? Ці двоє зможуть!
У Каліфорнії усі повернулися до навчання після канікул. Майкл показав Анет кадри, які зробив у Карпатах. Дівчині дуже сподобалося, вона навіть нічого не сказала, коли помітила на фотографіях Агату, через яку назвала Майкла «бабієм».
Петро запропонував Дереку обрати якийсь гурток. Малий вирішив, що хотів би навчитися плавати до поїздки в Одесу, аби можна було тікати від медуз, які можуть щипати його дупку.
Дан також часто ходив до басейну. Він тренувався там. Це був для нього новий досвід, але необхідний для втілення нової мрії. Дан вперто тренувався, та таки навчився плавати та часто плив разом з Дереком, який уявляв себе дельфіном. Дерека було важко витягнути з води. Він верещав, як маленьке порося. Тепер і у малого була нова мрія. У майбутньому він хотів стати рятувальником на пляжі, або дайвером, який досліджує морські глибини.