Розділ 16.3 Її казка

Розділ 16.3 Її казка 

- Ти найгарніша коза, яку я коли-небудь бачив, - мовив Дан, спостерігаючи, як Зої одягає ріжки з яскравими стрічками.
- Дякую, а ти - мій баранчик. Такий же впертий, - відповіла Зої, підійшовши до Дана. - Ти точно з нами не підеш?
- Ні, - відповів Дан. - Мені буде важко так багато ходити. А ти обов'язково йди! Ти маєш побачити усе на власні очі та відчути дух Різдва.
- Добре. Тоді я колядуватиму за нам двох, - погодилася Зої та поцілувала Дана у щічку.
Зої, Сніжана та діти вийшли з будиночку та долучилися до гурту колядників.
- До справи! - підморгнув синові Петро, коли вони лишилися вдвох.
З вулиці доносилися колядки та звук дзвіночків, які були нашиті на костюмах. Додалися також звуки сопілки та цимбал. Дан був впевнений, що його кохана руданка запам'ятає це Різдво на все життя.
Колядники ходили від хати до хати. У котеджному містечку кожен хотів почути колядки та побачити дійство.
Усі старалися. Дерек та Лев тримали відерця, куди господарі клали гроші та цукерки. У хлопців яскраво світилися німби. Петро прикріпив гірлянду на батарейках, щоб німб сяяв у темряві. 
Костя був справжнім ведмедем! Його водила на повідку гарна циганка Злата. Дівчина мала у руках бубон та ворожила господарям. Розповідала про гарні події, які обов'язково мали статися з господарями. Чортенята: Майкл та Агата чудово увійшли в роль. Вони постійно хотіли вкрасти у янголят відерця з грошима та частуванням.
Коза робила неймовірні акробатичні трюки. Майкл ледь встигав фотографувати та знімати на відео виходи Зої. 
Майкл, часом, губився від того, як усе було яскраво та гарно. Деякі фото він одразу ж надсилав Анет. Дівчина була у захваті та писала, що подібного ніколи не бачила та хотіла б також взяти участь.
Різдвяне надвечір'я було магічним, бо піднесений настрій, колядки заполонили усе довкола. Колядники зустріли ще кілька груп молоді, які також славили Христа. 
Зої співала та ковтала сльози. То були сльози щастя. Чи могла вона уявити подібне Різдво? Ніколи! У дитинстві вона мріяла про шматок хліба та тверезу маму. Яскраве свято у колі люблячих людей - це надмрія, яку вона не могла й придумати.
Усі повернулися з червоним рум'янцем, задоволені та з купою вражень. Вони ще не знали, що сюрпризи ще не закінчилися. 
- Готовий? - запитав Петро у Дана, коли усі повернулися.
- Так! - впевнено відповів Богдан.
- Як же я втомився, - мовив Дерек та вмостився на диван.
- Шкодуєш, що ходив колядувати? - поставила провокативне запитання Зої.
- Ти що?! Ніколи! - одразу ж пожвавішав Дерек.
- А я б перепочив трохи та знову пішов, - відповів Лев, який сів на диван поряд з Дереком.
- Переодягайтеся, мийте руки та сідайте до столу. Вже зоря високо у небі сяє. Будемо вечеряти, - мовила Сніжана.
- Зараз я швидко переодягнуся та допоможу, - мовила Зої.
- Не поспішай, - зупинила її Сніжана та тепло усміхнулася. Вона знала про плани Дана та Петра та допомагала їм.
Усі пішли переодягалися до своїх кімнат. Відчувалася легка втома, але радість та щастя наповнювали усіх.
Коли Зої відкрила двері своєї кімнати, то завмерла на порозі. Від дверей до центру кімнати блимали вогники, які освітлювали сукню. Неймовірна блакитна сукня, як у її улюбленої героїні - Попелюшки. 
- Вау! - вигукнула Зої. Де втома поділася! 
Руданка підійшла до сукні, яка весіла посеред кімнати та побачила невелику листівку.
"Моїй найпрекраснішій козі. Сьогодні вечір дива"
Зої впізнала почерк Дана, бо він часто балував її подібними листівками, які вона усі-усі зберігала у спеціальній скриньці.
Зої швидко прийняла душ та одягнула сукню. Коли вона стояла біля дзеркала, до кімнати тихо увійшла Сніжана. 
- Моя красуня! Яка ж ти гарна, - мовила жінка та допомогла руданці з блискавкою на сукні. 
- Дякую, - тихо відповіла Зої.
- Мені здається, що чогось не вистачає, - усміхнулась Сніжана.
- Кришталевих туфельок? - запитала Зої.
- Ой, вони такі незручні. Я б їх не радила. Тим більше, на вулиці зимно, - відповіла Сніжана і тільки зараз Зої помітила у її руках ніжну діадему.
- Останній штрих, - Сніжана одягнула прикрасу на голову Зої. - Тобі вже час.
- Бо о дванадцятій карета перетвориться на гарбуз, а ця гарна сукня на лахміття? - запитала Зої.
- Ні, - розсміялася Сніжана, але оцінила жарт Зої. - Бо принц перетвориться на бурульку.
Сніжана підвела Зої до вікна, яке виходило у двір, а руданка не повірила своїм очам. То була справжня казка! Її казка!