Розділ 16.2 Традиції

Розділ 16.2 Традиції

Пані Марічка не очікувала, що гостей буде аж так багато, але усіх посадили за стіл. Незабаром прийшла ще молодь, яка збиралася, аби підготувати усе для святкової коляди. Усі познайомилися між собою. Сніжана заспівала колядки, які знала сама, а Зої, Дерек та Майкл співали «Carol of the Bells». Було вирішено, що будуть вчити усі колядки, аби урізноманітнити репертуар. Далі дійшла справа до розподілу ролей, оскільки коляда – це не тільки спів, а ціле дійство.

– Нам потрібно визначитися з героями. Має бути коза, ведмідь, дід, баба, циганка, солдат, янголи та чортеня. У цих героїв буде своя місія та слова, – мовила Марічка.

– Ой, а можна я буду козою? – озвалася Зої. – Я вивчу усі слова. Я можу стрибати та робити різноманітні трюки.
Зої настільки сподобалася ідея з козою, що вона зробила кілька трюків, аби вразити всіх. Руданці таки вдалося здивувати присутніх, і її одноголосно обрали на роль кози.

– А можна я буду циганкою? – попросила Злата.
– А я хочу бути янголом, – попросив Лев.
– І я, – озвався Дерек, але не так впевнено, як Лев, бо до янгола він точно не дотягував.
– Добре, – усміхнулася Марічка.
– А можна я буду чортом? – запитав Майкл.
– Ні, я хочу бути чортиком! – заперечила Агата. – Ця роль мені пасує якнайкраще. Правда, тату?
– Не наговорюй на себе. Для мене ти завжди янголятко... Але з ріжками, – усміхнувся Костя.
Було вирішено, що Костю одягнуть ведмедем, чому Злата неймовірно раділа. Вона його постійно називала «гамадрилом», але їй було б цікаво побачити чоловіка у ролі ведмедя.
– Боже, що ж про мене люди скажуть! Вечір на дворі, майже ніч, а гості в мене голодні! – плеснула у долоні Марічка.
За лічені хвилини на столі з’явилися різні наїдки та смаколики, попри те, що усі присутні запевняли, що не голодні та не хочуть їсти.
Чоловік Марічки – Микола, приніс медовуху, але тільки у співочих цілях. За його словами, голос від неї мав звучати краще. Спробували напій усі дорослі та підтвердили, що співати стало легше.
Микола приніс зірку, аби її прикрасити до свята. Дітям дали фарбу, аби вони оновили кольори, а дівчата прив’язали до зірки різнокольорові стрічки та дзвіночки, аби зірку було видно та чути здалеку.
Марічка принесла костюми для усіх. Для Зої були ріжки та коротенький кожух, який вивернули навиворіт хутром догори.
– Справжня коза! – констатував Петро, коли Зої увійшла в образ та почала робити трюки.
Для Злати принесли широку спідницю, на якій були нашиті дзвіночки, які дзвеніли з кожним її рухом. До спідниці в комплекті йшли три хустки. Найменша – на голову, другу необхідно було зав’язати на талії, а третьою треба було накрити плечі.
Дітям одягли німби, крила та білі рукавички. З Агати та Майкла вийшли чудові чортенята. Ріжки, рильце на ніс, хвіст та чорна накидка перетворили їх на чортенят.
Вечір завершився чудово. Усі були стомлені, але емоції переповнювали усіх. Дерек та Лев заснули ще в гостях, Петро та Костя несли на руках сонних хлопців додому. Було кумедно, коли Дерек почав бурмотіти слова з колядки, коли Сніжана намагалася його роздягнути.
– Дякую, Дане, – тихо мовила Зої, коли вони повернулися до їхнього будиночку та кожен йшов до своєї кімнати.
– За що? Це ж ти вивчила слова та стала чудовою козою, – усміхнувся Дан.
– Цього усього не було б, я не була б такою щасливою, якби не ти та твої батьки. Я щоразу боюся прокинутися, бо разом з тобою я щаслива, – щиро зізналася Зої.
– Ти навіть не уявляєш, наскільки важливі для мене ці слова, – відповів Дан та поцілував долоньку Зої.
– Ти створив для мене казку. Я відчуваю себе принцесою, – продовжила далі Зої. – Знаєш, у дитинстві я мріяла, що якщо я буду працювати, допомагати мамі, піклуватися про братів, то до мене прилетить добра фея та хоча б трохи полегшить моє життя, чи хоча б дасть щось поїсти. З часом я зрозуміла, що фей не існує, що це все вигадки, казка, яка ніколи не стане реальністю. Я виросла, але казка таки наздогнала мене. Але вона пішла не за тим сценарієм, про який я мріяла, вона ще краща, ще яскравіша, бо ти не просто чарівник, ти – мій принц, – мовила Зої та заховалася в обіймах Дана. Їй було так добре, так спокійно, так тепло, так затишно.