Розділ 15.4 Смакота!

Розділ 15.4 Смакота!

Коли усі вийшли з потяга, хлопці не припиняли дивуватися кількості снігу. Для них температура була низькою і їх щічки добряче щипав мороз.
Аби зігрітися, діти почали грати у сніжки ще на вокзалі. Поки чекали на машину, яка їх мали довести до комплексу, у сніжки грали не тільки хлопці, але й Дан з Петром.
– Агов, хлопці! Наша машина приїхала! – гукнула Сніжана. Вона ледь стримувала сльози. Дан ходить, Петро забув про біль у спині та бігає, як сімнадцятирічний, поруч з ними є Дерек, Майкл та Зої. Тепер їх родина у повному складі.
Усі сіли в автівку і діти просто прилипли до вікон. Казкові краєвиди з вікна змусили Майкла не випускати телефон з рук та знімати фото й відео.
– Це просто казка! Яка краса! Це зимове диво! – із захопленням вигукувала Зої.
– Так, у Каліфорнії такого немає, – визнав Майкл.
Біля затишного будиночка, який Петро замовив ще на Геловін, вже чекали Злата, Костя, Агата та Лев. Костя також орендував будинок на свята, щоб провести Різдво разом.
Скільки ж радості було у дітей! Поки дорослі відпочивали після дороги, Дерек, Лев, Агата й Майкл зліпили великого сніговика. Для Дерека та Майкла це був новий досвід. Так багато снігу вони ще ніколи не бачили. Дерек уважно дивився, де ж ростуть ті бурульки. Дивився на ялинках, але крім шишок там нічого не знайшов, на клумбах також не було нічого, крім снігу.
– Агато, а де ж ті бурульки? Я так хочу ними поласувати, – аж облизувався Дерек.
– Я таке не їм, – відповіла Агата.
– А я б вже щось з’їв, – відповів Майкл. Свіже гірське повітря добряче наганяло апетит.
На вулицю вийшли дорослі та усі разом пішли до одного з місцевих ресторанів, де готували традиційну українську кухню.
– Боже, це має неймовірний аромат. Злато, порадь якусь страву, аби там було якнайменше калорій, бо після свят мені потрібно буде повернутися до тренувань, – попросила Зої, відчувши аромат від страв, які були на сусідніх столиках.
– Зої, скажу чесно, що я завжди після Буковелю маю на вагах плюс два-три кілограми, але ще жодного разу не пошкодувала, що скуштувала ті страви. Це спокуса у чистому вигляді. Просто пий більше узвару. Не замовляй страви для себе, а візьми кілька шматочків у Дерека. Тут великі порції. Відмовитися від цієї смакоти неможливо. У мене навесні показ, але я не буду відмовляти собі у задоволенні, – зізналася Злата. – Ми на чотирьох завжди замовляємо дві порції. Агата також має дотримуватися стандартів, але проти традиційної їжі просто безсила.
Дан порадив Зої замовити традиційний червоний борщ з копченими реберцями та вареники з вишнями. На столі був асортимент вареників, бо Петро замовив вареники з картоплею та шкварками, Дан замовив вареники з грибами, Костя з капустою, Сніжана з вурдою (консервованим сиром), Злата з полуницею.
– Боже, як же це смачно! – зізналася Зої. Вона таки не витримала та попросила по одному варенику з тарілки кожного. – Одна страва з різною начинкою, але смак просто неймовірний!
– А мені подобаються з беконом, – мовив Дерек.
– Справжній чоловік! – оцінив Петро.
– А мені подобаються з вурдою, – подав голос Майкл.
– Справжній гурман! – підтримала хлопця Сніжана.
– А мені подобаються з полуницею! – висловився й Лев.
– Справжній ласунчик! – включилася Злата.
– А мені подобаються усі! Як тут можна обирати! Це все неймовірно смачно! – сказала Зої.
– Справжня українка! – оцінив Дан.
– Тепер я цілком розумію слова Злати про плюс два-три кілограми на вагах після відпочинку. Це ж неможливо себе стримати! Це неймовірно смачно! Чи можна навчитись готувати цю страву? – поцікавилася Зої. Її підкорили вареники з різною начинкою.
– Звісно, що можна. Я вмію готувати цю страву, але якщо ти подивишся на вареники, які лишилися на столі, то побачиш, що кожен з вареників має іншу форму та ліплення країв. Це для того, аби розрізняти, де яка начинка. Минулого року ми зі Златою попросили кухарів навчити нас ліпити такі вареники. На кухню ресторану нас не пустили, але жінка, яка відповідає за ліплення вареників, запросила нас до себе додому. То був просто неймовірний майстер-клас. Ми не тільки навчилися різноманітним ліпкам вареників, але ще й отримали кілька кілограмів заморожених смаколиків з собою, – розповідала Сніжана.
– Я також хочу навчитися ліпити вареники! – попросив Дерек.
– Добре, я запитаю, чи можна це влаштувати, – усміхнулася Сніжана.
– А ще я хочу спробувати бурульку! Та жінка вміє робити бурульки? – щиро цікавився малий.
– Дереку, ти невиправний! – мовила Зої та усі розсміялися.