Розділ 14.3 Плани

Розділ 14.3 Плани

Олівія не йшла, вона летіла. Здавалося, що в неї таки позаду ростуть крила, які несуть її вперед. Неочікувано на її шляху за кілька кроків від столиків, де сиділи друзі Дана, опинився Люк. І не просто опинився, а перегородив дорогу так, що Олівія носом врізалася у його сталеві груди.

– І не думай! – наказав Люк грізно.

– У тебе забула спитати! – гаркнула у відповідь Олівія, задихаючись від злості.

– Йди своєю дорогою, – мовив Люк.

– Куди хочу, туди йду.

– Ти вже й так впала нижче плінтуса. Олівіє, не ганьбися. Ти ж отруюєш усе довкола.

– Ой, праведник знайшовся.

– Скількох дівчат зіпсував, – спробувала задіти хлопця Олівія.

– Жодної. Ти надто хотіла зіпсуватися, але я не ведуся на гарні дупки, – мовив Люк та перехопив руку Олівії, яка таки спробувала прорватися до Дана й Зої. За столиками помітили активність, але Дан був готовий до її жовчних коментарів.

– Пропусти мене!

– Ні, – відповів Люк, підхопив білявку на руки, перекинув через плече та поніс до виходу.

– Відпусти мене! Ненавиджу! Це викрадення людини! Ти не маєш права! – волала Олівія, б’ючи Люка кулаками, аби той зупинився.

– Ця вечірка для студентів університету, а ти вже не навчаєшся на денній формі, тому тебе не запрошено. Бувай, – мовив Люк, поставив дівчину на ноги та зачинив перед її носом двері.

– Я тебе ненавиджу, Спенсере! Я тобі помщуся!!! – волала Олівія та стукала в двері.

– Хлопці, відповідаєте головою, – мовив Люк до охоронців, які стояли біля дверей. – Не пускайте цю відьму, бо вона скажена. Покусає усіх. Буде надто буянити, викликайте поліцію.

Усі танцювали, веселилися та не зважали на крики Олівії, які долинали з-за дверей.

– Дякую, Люку, – мовила Зої, коли опинилася поряд з блондином.

– Привіт! Та немає за що, – махнув рукою Люк. – Як Дан почувається? Радий його бачити.

– Ходи до нас. Запитай у нього сам, – відповіла Зої.

– Із задоволенням, – прийняв пропозицію Люк.

Зої познайомила блондина з присутніми. Люк радів, що Дан вже незабаром зможе повернутися до навчання очно. Вони усі разом багато спілкувалися та жартували. Дівчата з групи підтримки таки показали елементи свого номеру Златі. Дівчина оцінила їх рівень підготовки. Кості дуже сподобався Люк. Він навіть оцінив його жарти, але під кінець вечора рудань змінив свою думку, коли почув, що Злата зробила Люку комплімент щодо його зовнішності і сказала, що йому варто було б подумати про модельну кар’єру. Люк тільки посміявся з того. Він знав, що привабливий, бачив себе у дзеркало та помічав реакцію оточуючих, але жодного разу не думав про заробітки моделлю. Костя одразу ж посерйознішав та обійняв Злату. Він шалено кохав дівчину і намагався подолати ревнощі.

Усі дісталися додому майже о півночі. Діти вже давно спали, вдосталь набавившись зі Сніжаною та Петром. Дерек та Лев пішли спати тільки тоді, коли Петро забронював будиночок у Буковелі. Дуже вже кортіло Дереку спробувати ті бурульки з цукром. Після того, як діти заснули, Петро зателефонував своїм юристам та попросив підготувати документи, аби можна було поїхати з дітьми до України та показати їм справжню засніжену зиму та різдвяні традиції.