Розділ 14. 2 Геловін продовжується!

Розділ 14. 2 Геловін продовжується!

Наступний день був вихідним і ніхто не поспішав на роботу. Усі прокинулися пізно, але Сніжану своїм запитанням спантеличив Дерек.

– Доброго ранку! Мамо, а ми поїдемо на Буковель кататися на лижах взимку?

– Доброго ранку. А чому таке запитання? – вирішила ухильно відповісти Сніжана, бо щоб дитина могла виїхати до іншої країни, необхідно було підготувати стоси документів. Це вона добре знала, бо подібну процедуру вони проходили зі Златою.

– Мені Лев розповів про сніг, про смачні бурульки та малюнки морозом на вікні. Я бачив всели-и-икі ялинки та людей у костюмах, які співають, – емоційно видав усю інформацію Дерек.

– Зрозуміло, – відповіла Сніжана.

Для Лева сніжна зима та українські традиційні на свята були незвичними. Костя та Злата минулого року провели Різдво на Буковелі.

– Я ніколи не бачив сніг наживо, – розчаровано мовив Дерек. – А бурульки й справді такі смачні.

– Не смачні вони, а холодні, – відповіла Сніжана.

– То ти їх у цукор не пхала! – почувся позаду голос Петра.

– О! І ти туди ж! – обурилася жінка. – От навчи дитину ще бурульки їсти.

– Ну, від цього ще ніхто не помер, а вражень на все життя, – відповів Петро.

– То ми поїдемо на Буковель? – знову безтурботно запитав Дерек.

– Звісно, – пообіцяв Петро. – Оформимо документи, вирішимо справи і поїдемо.

– Ура! Я також буду їсти бурульки! – радісно закричав Дерек та побіг до своєї кімнати, щоб похизуватися Леву, що і він спробує ті холодні смачні штуки на смак.

В університеті мала бути вечірка до Геловіну у неділю. Петро й Сніжана із задоволенням погодилися побути з дітьми. Зої вирішила показати Златі університет та свою команду, а Костя й Дан вирішили супроводжувати дівчат, бо вони мали надто спокусливий вигляд.

Зої хотіла показати Златі свою команду. Дівчата з групи підтримки мали прийти на вечірку та були готові показати свою майстерність навіть у костюмах до Геловіну.

Компанія швидко дісталася університету. У навчальному закладі усе було атмосферно прикрашено. У спортивному залі мала бути вечірка, скрізь ходили студенти у костюмах та навіть викладачі. Хоч свято офіційно вже пройшло, але усі були раді продовжити веселощі.

– О! Головна відьма! Таки припхалася! Совісті ні на грам! – мовив хтось неподалік Зої, і вона очима простежилала, куди був спрямований погляд дівчини, яка це сказала.

– Олівія, будь вона не ладна, – тихо вилаялася Зої.

– Її х мали виключити, – почула Зої розмову дівчат з команди.

– Ой, гроші творять дива. Її з денного відділення перевели на іншу форму навчання, – пояснила інша дівчина з групи черлідерів.

– Яка ж вона бридка. Ще й ця корона на голові, – закотила очі Карен.

Олівія йшла, не розбираючи дороги. Вона побачила Зої та Дана, які сиділи за столиками та вирішила їм дошкулити. От зміюка!