Розділ 13.2 Агент-інформатор

Розділ 13.2 Агент-інформатор

– Та що ти мені зробиш, страшко?! – почала верещати білявка. – Ти знаєш, хто мій тато?

– Не знаю і знати не хочу. Але мені достеменно відомо, що без свого тата ти – пусте місце, – мовила у відповідь Б’янка.

– Вітаю, Б’янко! – привітався ректор, стаючи між нею та Олівією. – Раді вас бачити у стінах нашого університету. Дякую, що завітали.

– Добридень, вже оцінила рівень радості, – відповіла Б’янка. – Пане ректоре, попрошу надати моєму юристу, містеру Роджеру Коулу, записи з відеокамери за сьогодні. Я одразу вас хочу попередити, що крім співпраці із Зої, я подаватиму позов проти іншої студентки університету, Олівії Блум.

– Як? Через що?! – отетерів ректор. Йому точно не потрібен був скандал ще з такою публічною людиною.

– Через приниження гідності. Але я не маю жодних претензій до вас, чи до закладу. На жаль, навіть серед найпрацьовитіших та найдружніших бджіл у вулику є шершні, – філософськи мовила Б’янка.

– Яких треба позбуватися, бо від них не тільки меду не дочекаєшся, але й доброї справи, – тихо мовила Мія, яка з учасницями команди також вийшла зустрічати Б’янку.

– Це не Б’янка! – почала волати Олівія. – Це якась самозванка!

– Привіт! Ця дівчина не варта уваги, ходімо, я тебе познайомлю з нашою командою, – мовила Зої, аби перемикнути увагу на себе та припинити суперечку.

– Привіт, ти маєш рацію, тут немає з ким говорити, – відповіла Б’янка та пішла разом із Зої.

Руданка разом з фотографинею попрямували до залу, де відбувалися тренування команди.

– Олівіє Блум, що ви собі дозволяєте?! – одразу ж почав обурюватися ректор, як тільки Зої та Б’янка відійшли. – Ви вже дістали мене своїми вибриками. У вас вже було останнє попередження. У мене була домовленість з вашим батьком, що наступна ситуація стане останньою. Моєму терпінню також є межа. Я зателефоную вашому батьку, хай шукає для вас інший навчальний заклад.

Олівія хотіла щось відповісти, але ректор розвернувся та пішов, а кілька студентів неподалік почали квакати.

– Та що ви мені усі?! – вигукнула Олівія та вирішила вийти з університету, бо зрозуміла, що варто прикусити язика.

Б’янка була вражена номером, який підготували дівчата. Фотографиня вже придумала цікаву концепцію для фотосесії, вона передбачала кілька незвичних локацій. Б’янка розповіла усім про свої плани та не стала відбирати дівчат для фотосесії, одразу ж затвердила усіх, бо вміла бачити красу у кожній людині. Дівчата верещали від щастя. Не кожного дня пропонують знятися у рекламі. Б’янка пообіцяла, що найближчим часом фірма, яка шила для них одяг, надасть перший варіант вбрання, та у них відбудеться перша фотосесія. Фотографиня чітко розказала про свої вимоги та правила. Дівчата були приємно вражені її простотою та щирістю. Після тренування Б’янка узгодила ще деякі питання із Зої та попросила передати Дану найщиріші вітання. Фотографиня була впевнена, що Дан таки втілить свою мрію та матиме успіх.

Після університету, Зої забрала зі школи братів та разом з батьками Дана поїхала до лікарні. Дерек намалював Дану кілька малюнків, а Майкл взяв зі школи зошит з математики, аби похизуватися своїми результатами.

Сніжана та Зої знову пішли до палати Дана, а Петро з хлопцями залишилися чекати на вулиці. Сніжана з собою наготувала стільки, що можна було пригостити усю лікарню. Вона вирішила влаштувати у парку на території лікарні невеликий пікнік. На природі, у гарній компанії й апетит хороший.

Дан у колісному кріслі разом з татом та хлопцями носилися парком, поки Зої та Сніжана готували імпровізований стіл.

– Хлопці, досить вже вітер ганяти! Ходіть їсти! – гукнула Сніжана.

Довго чекати не довелося. У всіх був чудовий апетит. Пішло усе, що Сніжана приготувала. Жінка не могла намилуватися, вона раділа, коли страви, приготовлені нею, їли з великим задоволенням.

– Лікар сказав, що вже післязавтра можна починати реабілітацію, – поділився Дан.

– Ти не надто поспішаєш? – запитав Петро.

– Ні, усе пройшло добре та й протези були готові заздалегідь, – відповів Дан. Він так хотів, нарешті, ходити, бігати, грати у футбол, танцювати, бути рівним Зої.

Руданка розповіла про візит Б’янки до університету та Олівію. – Її треба було давно з університету вигнати, – безапеляційно мовив Дан.

Зої розповіла про Б’янку та те, що вона передавала вітання та чекає моменту, коли вони зможуть провести фотосесію.

– Фотосесію? Я правильно почула? – запитала здивовано Сніжана, яка не повірила своїм вухам. Це точно було щось нове: Богдан та фотографії.

– Так, мамо, – усміхнувся Дан. – З мене хочуть зробити зірку реклами протезів.

– Зірку реклами? Ти мене дивуєш все більше й більше, – зізналася Сніжана.

– Це ви ще не бачили, який красень наш Дан на фотографіях у ролі янгола, і там, де вони з Зої цілуються, – знову здав усіх Дерек.