Розділ 12.4 Неймовірний день

Розділ 12.4 Неймовірний день

Перед сном Сніжана таки знову нагодувала усіх.

– Почуваюся кабанчиком, – мовив Дерек, потираючи свій животик. – Але ж усе так смачно!

– О котрій годині вам до школи? – запитав Петро. – На котру заводимо будильники, аби не проспати?

– Уроки починаються о дев’ятій. Мені потрібно буде сповістити у школі, що ми змінили місце проживання та дізнатися, як курсує шкільний автобус у цьому районі, – мовила Зої.

– Я завтра вас завезу на навчання, а потім поїду до Богдана в лікарню, – запропонував Петро.

– Дякую. Ви так багато робите для нас, – сказала Зої.

– Можна я трохи пограю на телефоні? Я сьогодні зовсім не грав, – запитав Дерек, бо Зої дозволяла тільки годину в день приділяти гаджетам.

– А як щодо гри разом і не в телефоні, а в слова? – запропонував Петро.

– А це як? – поцікавився Майкл.

– Зараз дізнаєтеся, тільки посуд помиємо. Дами, ви ж з нами будете грати? Як щодо командної гри? – запропонував Петро.

– Із задоволенням, погодилася Сніжана, прибираючи посуд зі столу.

– Добре, я тільки Дану зателефоную, – відповіла Зої.

Руданка зателефонувала Дану та розповіла, що у них усе добре. Вони домовилися, що після пар Зої забіжить у навчальний відділ та візьме для нього нові завдання. Богдан не хотів відставати від групи. Зої пообіцяла, що все обов’язково виконає та приїде з братами та батьками Дана завтра в лікарню.

Дан мав тепер шалений стимул для того, аби швидше пройти реабілітацію. Лікар був задоволений бажанням Богдана до реабілітації та результатами операції. Тепер усе залежало від самого пацієнта та його мотивації, а мотивація була!

Зої завершила розмову та приєдналася до батьків Дана та братів. Усі сіли довкола столу та Петро записав на листочку довге слово. Кожній команді по черзі потрібно було дописати по одній літері до слова будь-де, утворюючи нове слово. Така проста гра, а діти були в захваті. Вечір без гаджетів, а з щирим спілкуванням пролетів дуже швидко. Дерек позіхав, клював носом, але не хотів йти спати. Допомогло тільки те, що Петро запропонував розповісти йому історію. Малий почав плескати у долоні.

– Не забудь почистити зубки, – нагадала Зої. – Бо зубна фея не прилетить.

– Прилетить, бо я не забуду. На добраніч, – мовив Дерек та пішов до своєї кімнати.

– Завтра після лікарні треба буде заїхати та забрати речі, або придбати нові, щоб дітям було комфортно, – запропонувала Сніжана.

– Добре. Заїдемо. Сніжано, я так вдячна вам за все-все, – мовила Зої.

– Доню, все добре. Як щодо молока з медом перед сном? Сьогодні був насичений день. Прийми душ та лягай, завтра буде новий день, – мудро мовила Сніжана та обійняла Зої. Жінка інтуїтивно відчувала, що руданці дуже потрібне її тепло та обійми.

Зої пішла до своєї кімнати.

Сніжана налила кілька чашок теплого молока з медом. Спочатку зазирнула до Майкла та побажала йому солодких снів. Далі тихо зайшла до кімнати Дерека та чула, як її чоловік змінює голоси, розповідаючи історію, а малий просить взяти в руки ведмедя та показати, як він діє у його історії. Дерек, як і Майкл, із задоволенням випив молока та продовжив слухати цікаву історію, борючись зі сном, який таки намагався закрити його оченята.

Далі Сніжана постукала до кімнати Зої.

– Дякую, – мовила Зої, коли Сніжана простягнула їй чашку з теплим молоком та медом.

Руданка тримала у руках свою першу медаль та згадувала, як раділа тоді перемозі, як хотіла, аби мама пишалася нею, таки не склалося.

– Перше місце, – мовила Сніжана, помітивши медаль у руках дівчини. – Розповіси?

– Це були мої перші змагання та перша медаль.

– Одразу золото? – здивувалася Сніжана.

– Так, я наважилася виконати елемент, який був надзвичайно складний і цінувався суддями дуже високо, – пояснила Зої.

Дівчина почала розповідати про свої досягнення, змагання, перемоги. Як же їй хотілося поділитися, розповісти про свої почуття. Сніжана сіла поряд, а Зої поклала їй голову на ноги. Жінка уважно слухала, ставила запитання та розчісувала золота коси руданки.

Як же це було добре, незвично, дивовижно, коли тобою цікавляться, коли до тебе не байдужі. Зої заснула щасливою. День видався складним, їй не звикати до складнощів, але друга половина дня показала, що любов зцілює та окриляє. Зої була тепер впевнена, що Дан точно ходитиме, а вона з командою зробить просто дивовижний номер!