Розділ 11.4 Доню
– Ось свідоцтво про смерть мого батька, який був власником цього будинку. Я його законний спадкоємець. Я маю право розпоряджатися своїм майном, – досить гонорово мовив чоловік, але поглянув на Сніжану, яка після його слів взяла рушник. Ой, у її руках той рушник набував якогось страшного вигляду. Чоловік зробив крок до поліцейського, бо у нього склалося відчуття, що зараз отримає по спині тим рушником.
– У реєстрі майна досі власником будинку значиться Чак МакКоннелл. Ви ще не вступили у спадщину, бо не пройшов необхідний час, це по-перше, – продовжив Петро. – Ось документ, який доводить, що за цією адресою Зої Сеттон законно винаймає квартиру за фіксовану суму грошей, – Петро розвернув до поліціянів свій гаджет та показав документ, який підтверджував його слова. – Ви поки не є орендодавцем, але якби й були, то не маєте ніякого права самовільно заходити у будинок, це порушення договору. Ось, погляньте, пункт сім, один.
– Але я... – почав збиватися чоловік.
– Зараз ви порушник закону, – нарешті видав поліціянт. – Ви не є власником, навіть якби були, то не мали ніякого права без дозволу винаймача будинку заходити у нього. А про ставлення до дітей я взагалі мовчу. Діти були налякані.
– Та де вони налякані? Я... – почав чоловік, розуміючи, що його зараз дістанеться.
– Ви на нас кричали та чіпали наші речі. Ви викликали соціальну службу, бо я не захотів вам віддавати свою фотокамеру, – мовив Майкл.
– Я б його ще обшукала добряче, чи не поцупив чого, – мовила Сніжана, склавши рушник удвоє.
– Тільки не вона! Я нічого не брав! – заволав чоловік.
– І ланцюжок Зої? – запитав Дерек.
– Покажіть, що у вас у кишенях! – гаркнув поліціянт.
– Знаєте, а ваш батько таки лишив заповіт, але усе майно перейде не вам, а у фонд захисту тварин. Ось тут є доступ до заповітів. Чак МакКоннелл заповів усе при здоровому глузду та при пам'яті, – мовив Петро.
– Як?! Він не міг! Це брехня!
– Покажіть кишені! Негайно! – гримнув поліціянт.
– Я... – почав задкувати чоловік, поглядаючи на двері.
Поліціянт швидко зреагував та вклав псевдо власника будинку обличчям у стіл.
– Вас затримано. Мені достатньо свідчень, щоб забрати вас до відділку. Але спочатку виверніть кишені! – грізно мовив чоловік у формі та підмигнув Дереку, який дивився із захватом на поліціянта.
Чоловік почав вивертати кишені. В одній з них, тут виявився ланцюжок Зої.
– Це ваша річ? – запитав поліціянт.
– Так. На кулоні, з іншого боку є літера «З» – перша літера мого імені. Це мені брат подарував на день народження на гроші, які відкладав цілий рік, – мовила Зої, а Сніжана вдарила рушником по столу біля пики псевдо власника. Він аж підскочив.
– Джозефе, ти вже все вніс у протокол? – звернувся поліціянт до свого напарника, який увесь час стояв позад та записував усе, що відбувалося.
– Так, – махнув головою поліціянт.
– Пакуй його в машину, а я ще з цими поговорю, – мовив чоловік у формі та поглянув на соціальних працівників, які стояли білі, мов стіна.
– Точно не завадить, – мовила Сніжана.
– Попрошу здати ваші посвідчення, – мовив поліціянт.
Соціальні працівники беззаперечно витягли та віддали документи.
– Приношу вибачення, за поведінку цих двох. Думаю, що вони будуть позбавлені ліцензії. Тепер вони вам не завадить, будьте спокійні. Але вам необхідно буде подумати про інше житло, якщо власник заповів його фонду захисту тварин, – мовив поліціянт.
– Так, ми... – почала було Зої. Тепер необхідно шукати нове житло. О Боже! Зараз такі ціни на оренду житла! Добре, що Б'янка заплатила аванс, але де знайти нове житло, щоб було недорого, комфортно і неподалік зі школою та університетом? У голові Зої роїлися тисячі думок.
– Та ви що! Зої та діти й хвилини тут не залишаться! – мовила Сніжана. – Доню, хлопці, ходіть збирати речі. Беріть найнеобхідніші речі. У найближчі дні ми приходимо за іншими речами, або придбаємо нові.
У Зої від тих слів, від того «доню» стало так тепло на душі. В очах Зої забриніли сльози. Вона звикла усе вирішувати сама, а тут допомога та турбота впали просто з неба! Дан має чудових батьків. Через це і він такий унікальний!
Відредаговано: 05.04.2026