Розділ 10.4 Підтримка

Розділ 10.4 Підтримка

Після активного тренування Зої прийшла до Дана у піднесеному настрої.

– Ти уся сяєш! Вітаю! – мовив Дан. – Впевнений, що ти приведеш свою команду до перемоги.

– А ти звідки знаєш? – здивувалася Зої.

– Олівія з таким вереском гналася по коридору, що її слова почули усі, – відповів Дан.

– Олівія, – закотила очі Зої.

– Не зважай на неї. Вона не варта уваги, – мовив Дан. – Їдьмо до малих?

– Так, а потім до Б’янки. Є кілька запитань, які ми маємо узгодити.

Вони разом забрали зі школи малих та поїхали до Б’янки. Фотографиня вже приготувала попередній варіант договору, щоб узгодити усі аспекти.

– Так швидко? – здивувалася Зої.

– А чого чекати? Відзнімемо рекламу, то й інші пропозиції підтягнуться. Сьогодні мають привезти спортивний одяг для реклами, а для виступів команди, пообіцяли зустрітися з вами особисто та зняти мірки. Хочуть зробити індивідуальний пошив та врахувати усі особливості, – розповідала Б’янка.

– Вау! Ти – чарівниця! Я й мріяти про таке не могла.

– З тобою усе ясно, а от з Даном є деякі нюанси, – мовила Б’янка.

– Я їм не підійшов? – поцікавився Дан. Він не мав великих сподівань на цей проєкт, але таки трохи зажурився.

– Навпаки! Вони хочуть якнайшвидше підібрати протез та просять якнайшвидше приїхати до них. Але я не знаю, на коли запланована операція та як довго триватиме реабілітація, тому у контракті поки не можу прописати дати, – ділилася Б’янка. – Їм дуже сподобалося ваша історія. Те, що Зої – учасниця команди з черлідингу та буде обличчям спортивної компанії, їм тільки на руку. Я вже таку для вас постановку придумала. Самій не терпиться вже усе втілити.

– Операція буде наступного тижня. Зараз ідуть останні підготування. Я зможу у найближчий час поїхати до компанії, яка виготовляє протези. Але я хотів би придбати протези за свої гроші, а той, що вони готові мені подарувати, віддати учасниці української команди з паралімпіади.

– Хм... Я уточню цей момент, – мовила Б’янка та вже вкотре відмітила людяність та доброту Дана.

Пізніше, коли усі питання було обговорено з Б’янкою, Дан відвіз Зої з братами додому. У суботу мав бути день народження Майкла і вони вже домовилися про пікнік. Богдан вже знав, який подарунок зробить Майклу та й Б’янка з ним радилася щодо подарунка. Підкупив її хлопчик своєю цікавістю до мистецтва фотографії.

– Зої, у суботу ми відсвяткуємо день народження Майкла, а в неділю я маю лягти у лікарню, бо в понеділок буде операція. Лікар сказав, що у нього з’явилася можливість прооперувати мене раніше, – серйозно мовив Дан.

– Чим я можу допомогти?

– Будь на зв’язку. Мої батьки приїдуть. Я хотів би вас познайомити. Вони прилетять у понеділок, бо не змогли придбати квитки на рейс раніше, – мовив Дан.

Він побачив переляк в очах Зої та взяв її долоньки у свої руки.

– Що сталося? Чому злякалася? Вони в мене чудові. Ти переконаєшся в тому, я впевнений, – мовив Дан та поцілував долоньку Зої.

– Думаєш, що я їм сподобаюся? – невпевнено запитала руданка.

– Ти ще питаєш! Звісно!

– А малі? Вони можуть бути такими розбишаками, або казати щось недоречне.

– Не намовляй на братів! Вони в тебе чудові! Обожнюю безпосередність Дерека. Це дуже цінно, що він завжди говорить, що думає та має неймовірну фантазію.

Дан намагався запевнити Зої, що все буде добре. Пізніше мала прилетіти ще й Злата, аби підтримати його. Полуничка мала багато клопотів вдома, але хотіла навідати друга особисто. Треба ж було на власні очі побачити дівчину, якій віддавала Банана. Дівчата часто списувалися. Злата давала поради щодо фотосесії та укладання контрактів. Злата хоч від руданки отримувала інформацію, бо з мовчуна Дана все доводилося витягати кліщами.

Зої навіть уявити не могла, як пройде перша зустріч з батьками Дана та Златою.