Розділ 8.2 Пікнік

Розділ 8.2 Пікнік

Автівка Дана зупинилась поряд зі школою, а Зої побачила разом з хлопцями вчительку, яка мала підготувати документи для підпису. Руданка вийшла з машини та пішла до дітей.

Дан з машини бачив, як жінка передала якісь папери Зої, погладила по голові Дерека та показала у бік його машини. Зої обернулася, помахала та щось сказала вчительці. Дан помітив, як усміхнувся Майкл та поглянув у бік, де стояло його авто. Через деякий час Зої з дітьми пішли до автівки, попрощавшись з вчителькою.

Майкл хотів сісти на пасажирське крісло біля водія.

– А! А! А! Майкле! – мовила Зої. – Сідай на заднє сидіння.

– Отак, Зої, ти – нудна! Нічого нового, – бурмотів собі під ніс Майкл.

–Я все чую, – мовила Зої, сідаючи на переднє сидіння.

– Привіт, Дане! – вигукнув Дерек, як тільки сів до автівки.

– Привіт, зірко! – мовив Майкл. – Я вже бачив, як ти сьогодні тут кур... Ой, дівчину в університеті опустив з неба на землю, – мовив Майкл.

– Ти про що? – здивувався Дан.

– Про відео з університетської їдальні, – відповів Майкл та показав екран свого телефона, де Дан вирішував приклади на дошці.

Перша думка, яка промайнула в голові Дана: Майкл та Дерек бачили його у колісному кріслі! Чи здивуються? Чи не відвернуться?

Дан затамував подих, дивлячись на екран телефона, де він був на відео у своєму колісному кріслі. Він чекав від хлопців запитань, здивування, чи ніяковості, але Майкл дивився на нього з таким щирим захватом, ніби Дан щойно переміг у супергеройській битві. Для дітей це крісло не було ознакою слабкості – воно було лише частиною того крутого хлопця, який поставив на місце задираку.

– А ще Зої підтвердила моїй вчительці, що ти її наречений, щоб ти нас міг забирати зі школи, – здав «сестру» Дерек.

Дан усміхнувся, а Зої почервоніла. А що? Сама ж просила говорити усе.

– Як щодо хот-догів? Зголодніли? – запитав Дан, щоб перевести розмову на іншу тему.

– Ура-а-а! Хот-доги! – зрадів Дерек.

Автівка Дана рушила, а він непомітно накрив своєю долонею долоньку Зої. Руданка не прибрала руку, і це зігрівало його душу.

Майкл розповідав про свій день, про дівчинку, яка йому подобається, та те, що він допоміг їй зрозуміти тему з математики.

Вони знову заїхали на заправку, Зої з братами пішли за покупками, а Дан замовив букет квітів у бутіку неподалік.

Коли Зої з братами повернулася з їжею, на пасажирському місці вже чекав на руданку букет.

– Яка краса! – вигукнула Зої, передаючи Дану їжу та беручи букет, щоб можна було сісти на своє місце. – Дякую! Це на честь примирення?

– У вазі мають стояти квіти, – відповів Дан.

– Ну, в мене ще минулий букет чудово зберігся, – мовила Зої, вдихаючи аромат квітів. Яка ж вона була щаслива!

– Тоді придбаємо ще одну вазу. До пари, – усміхнувся Дан.

Вони жартували та їли смаколики, а потім Дан повіз Зої з братами додому.

– Можливо, зайдеш? – запросила Зої, а помітивши біль та смуток в очах Дана, одразу ж додала: – Ми з Майклом допоможемо тобі з кріслом. Там немає нічого складного.

Дан кілька секунд промовчав, але наважився.

– Добре. Дякую за запрошення, – відповів Дан та відкрив багажник.

Зої та Майкл дістали крісло з багажника та поставили поряд з дверима з боку водія. Дан швидко пересів, та усі разом відправилися до будинку. Наступною незручністю було те, що необхідно було піднятися по трьох сходинках, аби увійти до будинку. Дан зупинився перед ганком та досить гучно ковтнув. Знову він безпомічний... Зої дала собі ментальний запотиличник, але швидко знайшла інше рішення.

– Як щодо пікніка під деревом? – запропонувала Зої. – У нас є гриль! Дане, зможеш розвести вогонь? Там є дрова. Майкле, неси розкладні стільчики та столик. Дереку, дістань з холодильника сосиски. Будемо готувати вечерю просто неба.

Зої швидко придумала, як цю ситуацію повернути іншим чином.

– Я зараз усе принесу. Дане, зможеш розвести вогонь? Бо Зої досі мені не довіряє, – увімкнувся і Майкл.

В один момент Дан відчув себе не баластом, а частиною цієї сім’ї.

Дан поїхав до гриля, та поки усі виносили з будинку необхідні для пікніка речі, розвів вогонь та прибрав місце для столика й стільців, позбиравши дитячі іграшки, які були розкидані.

Майкл та Зої принесли розкладні стільчики і стіл. Зої виявилася чудовою господинею. Скатертина, посуд, прибори... Усе швидко з’явилося на столі. Дан побачив, що на столі з’явилося щось на кшталт лаваша. Поглянув на набір продуктів та зробив до сосисок, які вже смажилися на грилі, страву, яка моментально стала у малих улюбленою. Він загорнув шматочки бекону, слайси огірка та помідора з листям салату та сиром. У гарячому стані, з ароматом вогнища, та ще й на вулиці – усе приготовлене Даном моментально було з’їдено.

Зої принесла два відерця з морозивом. Полуничне дісталося малим, а фісташкове їли Дан та Зої, сміючись та годуючи один одного.