Розділ 7.1 Інтриган

Розділ 7.1 Інтриган

Дан та Зої не чули розбірок Люка та Олівії, які привернули увагу усіх. Зої показувала дорогу до аудиторії, де мала відбутися пара з математики.

– Дякую тобі, – мовив Дан.

– За що? – запитала Зої, хоча готова була його добряче вгріти, але не тут. Не при людях.

– За те, що ти поруч... Поруч попри те, що я... Що я в колісному кріслі, – таки мовив Дан та подивився знизу вверх на Зої.

– Про це у нас ще буде розмова, але не зараз. Впевнена, що містер Дарл зараз влаштує тобі «випробування царицею наук», – мовила руданка, використовуючи на останніх словах інтонацію викладача.

– Він приємний та цікавий чоловік. Думаю, що я зможу його здивувати, – мовив Дан.

– Куди ще більше, – тихо пробурмотіла собі під ніс Зої, коли заходила до аудиторії.

Клас математики був досить великим. Стояли парти у кілька рядів, стіл, трибуна для читання лекцій та дошка на всю стіну. Містер Дарл любив доводити теореми та розписувати формули на дошці. Він міг у будь-який момент підняти когось зі студентів та поставити питання з попередніх пар. На математиці потрібно було слухати викладача та «бути в темі».

Зої підійшла до першої парти, за якою завжди сиділа одна, та забрала один зі стільців, щоб Дан міг бути поряд у кріслі за столом.

– Дякую, – мовив Дан.

– Це тобі знадобиться, – продовжила Зої, діставши з сумочки зошит та ручку для нього.

– Дякую. Зої, я хочу... – знову почав було Дан, але до аудиторії почали заходити студенти.

– Усе потім. Зараз – пара. Містер Дарл не терпить, коли на парах шепочуться.

– Добре. Вибач, – відповів Дан.

Аудиторія швидко заповнилася студентами, та до класу увійшов містер Дарл. Погляди усіх були спрямовані на першу парту, де сиділи Зої та новий студент.

– Розумію цікавість до вашого нового однокурсника, – мовив викладач. – Мені самому цікаво, чи настільки він розумний у математиці, як у програмуванні.

По аудиторії пронісся гул. Почути похвалу від містера Дарла, було чимось незвичним.

– Спенсере, нагадайте нам усім, будь ласка, яку тему ми почали на минулій парі, – звернувся викладач до Люка. Він навмисно зачепив саме його, бо бачив конфлікт Дана й блондина біля університету.

– Ви нам пояснювали тему «Інтриган» – впевнено мовив Люк та викликав своїми словами хвилю сміху.

– Кхм-кхм... Спенсере, не зовсім так. «Інтриган», то ви! А я вам на минулій парі товкмачив про інтеграл! – злився містер Дарл. – Калиновиче, а ви чули вже щось про інтеграл? – звернувся викладач до Богдана.

– Так. Тут, у коледжі, ми не проходили цю тему, але я її вчив у школі в Україні, – відповів Богдан.

– У школі? – пхекнув Люк і вже пошкодував, бо містер Дарл на нього так поглянув, наче готовий був його четвертувати.

– Спенсере! Вчіть хоча б теорію! Як не поставлю вам залік, то ви залишитеся на повторний курс навчання! – пригрозив викладач Люку та підійшов ближче до Богдана. – То ви розкажете нам, що таке «інтеграл»?

– Річ у тім, що я вчив це в українській школі та не знаю переклад деяких термінів, – почав було Дан. – Але я можу показати розв’язок прикладів з інтегралом на дошці, звісно, якщо ви дозволите.

– На дошці? – здивувався містер Дарл.

У нього на парах на дошці писав тільки він. То була Святая Святих. Викладач кілька секунд вагався, але зрештою відступив крок, звільняючи Дану шлях до дошки.

– Будь ласка, – мовив чоловік, запросивши Дана жестом до дошки.

Дан обернувся, усміхнувся Зої, яка не знала вже, що й думати, та взяв у руку крейду.

Богдан швидко написав приклад та розписав розв’язання, пояснюючи свої дії. Деякі терміни він не знав, і викладач підказував йому слова. Містер Дарл настільки захопився, що навіть забув про існування інших студентів в аудиторії, які принишкли та слідкували за діями Дана, який, на їх думку, записував на дошці якісь «ієрогліфи».

– Хм... Цікаве розв’язання. Цікаве, – ходив довкола Дана викладач та потирав лоба. – Я б розв’язав цей приклад інакше.

– Ну, є ще один спосіб, – відповів Дан та почав знову писати на дошці.

Коли він закінчив, то викладач нічого не сказав, він зробив крок назад та просто почав плескати у долоні. До містера Дарла приєдналися й інші студенти. Кілька викладачів зазирнули до аудиторії, щоб дізнатися, у чому причина овацій.

– Шановні колеги, – звернувся Дарл до викладачів, – студентство, це вперше за моєї викладацької практики хтось зміг розв’язати подібне рівняння. А про другий спосіб, вірніше перший, який написав Богдан, який виявився набагато простішим, я взагалі не знав. Знімаю капелюха, – мовив містер Дарл та потиснув руку Дану.

– Дякую, але це звичайна математика, яку я вчив у школі, – скромно відповів Дан.

– Ви навчалися у спеціалізованій школі? У математичному класі? – поцікавився містер Дарл.

– Я навчався індивідуально, разом з моєю подругою. У нас був досвідчений вчитель-пенсіонер, який зміг зацікавити математикою та пояснював дуже доступно, – розповів Богдан.