Розділ 7. Каліка тут ти!

Розділ 7. Каліка тут ти!

Зої помітила, що всі погляди були спрямовані на Дана. Також руданка побачила, як нервово Дан стиснув руку в кулак та весь напружився, ніби готувався до бою. Певно, не вперше хлопцю прилітало через те, що він у колісному кріслі. Ніби то його вина! Тепер Зої ще більше розуміла, чого Дан носив фото Злати біля серця. Мати подругу, яка захистить від зграї шакалів – подарунок долі. Руданка навмисно гучно звернулася до Дана та щиро усміхнулась йому попри думку, що міг би їй розповісти. З ним вона ще поговорить. Ой, поговорить!

– Що ж, з адміністративною частиною нашого університету ти знайомий, тепер аудиторії. Знаєш, дуже часто в коридорах можна зустріти зграї стерв’ятників. Це не благородні та мудрі птахи, як орли, а ті, хто налітають зграєю на жертву,– дуже символічно мовила Зої та пішла коридором разом з Даном під пильним поглядом Люка.

– Зої, то це ти вирішила побути матір’ю Терезою та показати бідоласі універ? – таки не витримала Олівія.

Зої зупинилася, повернулася обличчям до дівчини та досить гучно мовила:

– Бідолаха, з усіх присутніх, тут ти, бо вже другий рік не можеш запам’ятати, де яка аудиторія розташована. Хоч навігатором навчись користуватися, – відповіла Зої. Олівія й дійсно, мала погану пам’ять та постійно плутала аудиторії. Через це завжди ходила з кимось із дівчат, аби прийти у потрібну аудиторію.

– Не думала я, що в тебе такий смак і поведешся на інваліда, – вирішила вколоти ще сильніше Олівія.

– Ну, тобі, тупій курці, не зрозуміти, що деякі дівчата, найсексуальнішим у чоловікові вважають мізки. Але ж ти зустрічаєшся з тими хлопцями, хто їх не має, – відповіла Зої.

Усі присутні слухали перепалку між дівчатами та більшість реагували на слова Зої. Люк не втручався, бо бачив у дверях аудиторії викладачів. Ще одного зауваження від навчальної частини йому не хотілося отримувати. Блондин не очікував побачити таку реакцію Зої. Чомусь у цей момент він навіть заздрив Дану, що така дівчина, як Зої, зараз відбиває атаку, хоч і тупої, але агресивної та мстивої Олівії.

Дан мовчав. Не тому, що злякався, а тому, що не в його правилах було принижувати дівчат, хай і дурненьких. Йому було приємно та ніяково водночас, що Зої відбиває жовчні закиди Олівії, такими гострими та розумними словами.

– Це я тупа курка?! – заволала Олівія. – Та тебе завтра ж... Ні, ще сьогодні ж виключать з нашої команди з черлідингу!

– На щастя, не ти приймаєш такі рішення, – відповіла Зої.

– Ти! Ти! Тебе тримають у команді тільки через те, що ти спиш з тренером! – брехала Олівія.

– Усім і так відомо, хто з ким спить, не переживай. Не варто намовляти на містера Тернера. Він не тільки чудовий тренер, але й порядний чоловік. І є прикладом для багатьох, бо не ведеться на твої провокації. Тебе й так вже перекатала на собі чи не половина чоловічого студентського складу університету. Не варто про інших брехати, якщо у самої рильце в пушку, – мовила Зої, а Олівія пішла плямами. Вона хотіла підбігти до Зої та вчепитися їй у волосся, але її неочікувано схопив за руку Люк.

– Негайно перепроси та скажи, що ти збрехала про містера Тернера! – досить наполегливо мовив блондин.

На жаль, це був не перший випадок, коли на тренера зводили наклеп. Він ледь не був звільнений. Тоді весь університет повстав проти дівчини, яка неправдою хотіла отримати місце у команді з черлідингу. Брехунка тоді перевелася до іншого навчального закладу, але ось знову знайшлася ласа до заплямування репутації інших.

– А що я таке сказала? – кліпала очима Олівія.

Вона спробувала забрати руку, яку схопив Люк зі злості, бо відчула, що зараз буде синець.

– Ти оббрехала викладача! – досить гучно мовив Люк. – Забери свої слова назад! Містер Тернер – порядна людина! І Зої правду сказала, що тебе «танцює» кожен, кому не лінь.

– Ти мій хлопець і мав би захищати мене, а не підтримувати Зої! – ще дужче заволала ображена Олівія від згадки Люком ненависної руданки.

– Ти – не моя дівчина! І ніколи нею не була! Те, що я тебе... ем... це не має значення! – гаркнув Люк. – Негайно проси вибачення!

– Це ти все через те, що та руда лярва проміняла тебе на каліку?! – продовжувала Олівія.

– Каліка тут ти! – знову усіх здивував Люк. – Правду кажуть: ума нема – вважай каліка.

– Ти! Ти! Та як ти смієш?! – накинулася на Люка Олівія.

– Студентко Блум, це друге попередження! – почувся суворий жіночий голос з навчального відділу. Викладачі чули усе, що відбувалося, і вирішили втрутитися, бо конфлікт вийшов за межі. – Це вже не вперше, коли ви наговорюєте на інших. Подумайте про правила поведінки, бо вам доведеться залишити стіни нашого закладу.

– Чого всі тут зібралися? – запитав викладач математики, містер Дарл. – Дзвінка не чули? Негайно на пари!