Розділ 5.4 Не мамині донечки

Розділ 5.4 Не мамині донечки

«О! Я прочитаю Богдану мораль, що тягає скрізь моє фото. Та я так до скону не зможу його з гарною дівчиною познайомити! Банан для мене наче брат. Його родина дуже багато зробила для мене. Так склалося життя, що мною опікувалися люди, які не були моїми кровними або хоча б дальніми родичами, але вони стали найріднішими. Богдан має чудових батьків, які підтримували та опікувалися мною, позбавивши мою матір прав на мене.» – написала Злата.

Зої усміхнулася, коли прочитала про «прочитаю мораль» та відчула ледь не фізичний біль, коли Злата написала про свою маму. Невже ця красива та розкішна дівчина також мала складне дитинство? На фотографіях було видно не тільки зовнішню красу Злати, але і світло всередині та стрижень, характер.

«В мене також було складне дитинство, яке краще не згадувати зовсім, але моїми промінчиками сонця, які рухали мене вперед та змушували щораз підійматися та йти, були мої молодші брати. Усе заради них.» – чомусь захотіла поділитися зі Златою своїм болем Зої.

«Брати – велике щастя! У мене є брати по татовій лінії. Ми з ними почали спілкуватися через багато років, бо та жінка, яка мене народила, зробила усе, аби розірвати мій зв’язок з ними. Але моїм братом став Богдан. Я дуже радію тому, що ти у нього є. Я ж сподіваюсь, що це взаємно? Бо Богдан вже не тямить себе від щастя та літає на сьомому небі. Але то тільки між нами дівчатками.» – написала Злата.

«Так, мої брати – моя сила. Хоч і важко з ними, але не уявляю, як би жила без них та постійного безладу в будинку. А щодо Дана, то все взаємно. Він – чудовий. Погоджуюсь.» – відповіла Зої.

Дівчата спілкувалися пів ночі про все на світі. Кожна з них лягала спати з думкою про те, що в неї з’явилася нова чудова подруга, з якою вона має багато спільного.

– Зої, прокидайся, вже одинадцята, – крізь сон почула руданка голос Майкла. – Ти часом не захворіла?

– Доброго ранку. Скільки? – перепитала Зої, відкривши очі та поглянувши на годинник.

– Одинадцята, – повторив Майкл.

– Боже! Ви ж голодні! – вигукнула Зої та скочила з ліжка.

– Та ні, я приготував сніданок, нагодував Дерека, а твоя порція ще чекає тебе на кухні. Я прибрав у своїй кімнаті, як і обіцяв. То ми поїдемо завтра до кінотеатру? – Майкл запитав те, що його найбільше цікавило, а Зої подумала ще раз про те, що її молодші – просто сонечка. От як би вона жила без них?

– Я зараз перевірю якість прибирання, – відповіла Зої.

– Ти спочатку поснідай, бо ти зла, коли голодна, – мовив Майкл.

– Я зла?! – обурилася Зої.

– От бачиш. Усі жінки злі, коли голодні, – зі знанням справи мовив Майкл.

– Я така зла, що зараз тебе покусаю! Начувайся! – жартівливо вигукнула Зої, накинула на себе халат та побігла за братом, який поспішав на кухню, щоб «задобрити» сестру.

– Доброго ранку, Зої, – привітався Дерек. – Я тобі зробив фреш. Тут трохи наляпав апельсином, але я зараз усе приберу. А ми завтра поїдемо з Даном?

– Дякую, мій любий, – мовила Зої та обійняла Дерека. – Дякую за фреш, дуже смачний.

– А ще вчора, коли ми прийшли додому, Майкл не давав мені подивитися у вікно, як ви з Даном цілуєтеся, – мовив Дерек, знову «здаючи» брата сестрі.

Зої ледь не захлинулася зі сміху. Ото ж звідник!

– Майкле, то це ти вчора у машині навмисно рюкзак забув? – запитала Зої, намагаючись надати своєму голосу суворості.

– Ні. Просто забув. Ти ж сама кажеш, що в мене пам’ять дірява. То сталося чисто випадково, – відповів Майкл, але Зої не повірила жодному його слову.

– Удам, що я тобі повірила, бо сніданок просто божественний. Дякую, – мовила Зої, жуючи бутерброди, які приготували брати.

– То ми поїдемо? – знову запитав Дерек.

– Так, – ледь встигла відповісти Зої.

– Ура-а-а! – вигукнули брати та почали стрибати.

– Але я ще не перевірила, як ви прибрали свої кімнати, – напустила суворості Зої.

– Та все прибрано, блищить, як у кота яй... Ну, чисто все, – вчасно виправився Майкл, бо знав, що Зої не любить, коли брат говорить щось подібне.

– А які в нас плани на сьогодні? Ти знову підеш кудись виступати? – сумно запитав Дерек.

– Ні! Сьогодні я приготую багато-багато смаколиків, і ми будемо грати у футбол, – запропонувала Зої.

– Ура-а-а! – вигукнув Дерек. – Я за м’ячем!

– Що сталося? Ти майже щосуботи працюєш з тим придурком Патріком. Ой, я не так висловився. Він не придурок, – знову спохопився Майкл.

– Ти не радієш, що я вдома? А щодо Патріка ти маєш рацію, але не вживай таких слів, будь ласка, – попросила Зої.

– А як же оплата за оренду будинку? – поцікавився Майкл, бо Зої завжди казала, що змушена працювати й у вихідні, щоб заплатити за оренду.

– Наступного тижня я їду на фотосесію. Дан має дуже гарну подругу, яка допоможе мені з роботою, – розповіла Зої.

– Дан – класний! – виніс свій вердикт Майкл.