Розділ 5. Вирок

Розділ 5. Вирок

– Богдане, – серйозно мовив лікар після чергового огляду. – Я проконсультувався з багатьма колегами та порадився з тими лікарями, які тебе оглядали. Буду відвертим, як ти просив. На жаль, ти ніколи не зможеш стояти на своїх ногах. Частина ніг від коліна до пальців просто атрофувалася. Жоден лікар та ліки не здатні підняти тебе на ноги.

Кожне слово прибивало Богдана до землі та звучало в голові набатом. Дану стало важко дихати, а серце вилітало з грудей.

– Зрозуміло, – вичавив з себе Дан не своїм голосом.

– Але медицина не стоїть на місці. У тебе нерухомі ступні, але працює колінний суглоб. Зараз чудово розвинена індустрія протезування. Можна виготовити протези, які замінять тобі ноги. Люди живуть після ампутації кінцівок, а протези заміняють їх і люди можуть повноцінно рухатися та вести насичений спосіб життя. Є багато людей, які почали друге життя після протезування. Звісно, що доведеться вчитися заново ходити, але ти ходитимеш, – дав надію лікар.

– Що мені потрібно для ампутації? – таки наважився Богдан. Як жахливо звучало те слово – «ампутація»! Це мали відтяти частину тебе і замінити її на макет... Але Богдан був готовий на цей крок. Він хотів стояти на ногах та вести повноцінне життя, не бути прикутим до крісла. Хотів ходити, бігати, танцювати... Хотів жити! У нього було гарне колісне крісло останньої моделі, машина була обладнана спеціально для нього, але... Але хотілось, щоб Зої побачила його на ногах, а не в кріслі.

– Необхідно підписати документи, виготовити протези, зайняти чергу на операцію та ще раз пройти аналізи, – мовив лікар. – Ти можеш не поспішати та порадитись з родиною.

– Я готовий усе підписати. Готуйте документи. Ставте мене на чергу, якнайшвидше та де можна замовити протези? – досить холоднокровно та впевнено мовив Богдан. – Скільки часу займе операція?

– Добре. Я погляну, коли може бути найближчий час для оперування. Протези можна виготовити протягом місяця. Операція триватиме кілька годин, далі відновлення та звикання до нового життя. Я б тобі радив звернутися до психолога за підтримкою. Розумію, що це прийняти досить непросто, але у твоєму випадку ампутація та протезування – єдиний варіант.

– Я розумію, мені не потрібен психолог. Я маю тих, хто мене підтримує,– мовив Дан, а в пам’яті з’явились образи Зої, її братів, Злати та батьків.

– Добре, як знаєш.

– Чи може операція піти незапланованим шляхом? Які є ризики? – Дан вирішив дізнатися усе.

– Ризики мінімальні, – відповів лікар.

Сидячи в автівці та очікуючи на хлопців, Дан вкотре прокручував зустріч з лікарем. Він таки наважився на крок. Він вирішив, що то не вирок, а його шанс позбутися крісла. Хай не одразу, хай необхідно буде докласти зусиль, щоб стати на ноги, але якщо це єдиний варіант, – він готовий.

– Привіт! – голос Майкла вивів Дана із задуми.

– Привіт, хлопці! Як успіхи? – запитав Богдан.

– Усе добре! – відповів Дерек, вмощуючись на задньому сидінні. – Мене сьогодні Стейсі поцілувала у щічку. Тепер нас усі називають нареченими і дражнять, – поділився новинами малий.

– А я бачу, що ти не надто переживаєш, а навпаки – ще й задоволений, – мовив Майкл.

– А чого переживати, якщо тебе поцілувала найгарніша дівчинка? – серйозно розмірковував Дерек.

– Ну, а як твої успіхи? – запитав Дан у Майкла, бо бачив, що малий аж сяяв та бажав поділитися своїми успіхами.

– Не повіриш! Я сьогодні з математики отримав оцінку «А»! – радісно вигукнув Майкл.

– Вітаю! Ти молодець. А яке завдання було? – поцікавився Дан.

– Вчитель пояснював тему про дроби та запитав, як можна скоротити дріб. Я підняв руку, відповів та вийшов до дошки. Я вирішив приклад до кінця. Мене похвалив містер Браун та сказав, що я маю великий прогрес, – з гордістю відповів Майкл. – Дякую, це все завдяки тобі.

– Ти сам був на уроці та сам вирішив приклад, – мовив Дан та побачив, що до машини підійшло троє дівчат, які були однолітками Майкла.

– Майкле, ти зможеш мені завтра на перерві пояснити цю тему? – попросила дівчина.

– Так, звісно, – відповів Майкл та почервонів. – У будь-який момент.

– Дякую. До завтра, – мовила дівчина та пішла разом з подругами.

– Ваааау! – вигукнув Майкл. – Ти навіть не уявляєш, хто це!

– Дівчина, яка тобі подобається? – висунув ідею Дан, бо бачив, як горіли очі хлопця.

– Це найпопулярніша дівчина у школі. Я з нею на уроках з математики й логіки, – відповів Майкл.

– Їдемо за Зої, а потім по хот-доги? – запитав Дан.

– Ура! Хот-доги! – вигукнув із заднього сидіння Дерек.

Богдан забрав Зої неподалік університету. Руданка навмисно не казала, щоб він приїхав до навчального закладу, бо серед студентів вірусилося відео, де Дан ставив на місце Люка. Хтось зняв це на телефон та виклав у соцмережі. Люк був зіркою університету, але були й ті, кого він дістав своїм гонором, чіпляннями, насмішками. Дана було не видно в автівці, але добре чути, що він казав. Зої оцінила його вчинок. Руданці гріло душу, що він не погодився закладатися на неї та розцінив це як підлість.