Розділ 4. Умови

Розділ 4. Умови

Зої сиділа у своїй кімнаті, досі кутаючись у куртку Дана. Щось було в цьому хлопцеві, що підкуповувало її та змушувало вірити його словам. Руданка усміхнулась своїм спогадам про те, як молодші почали виправдовуватися і обіцяти, що будуть прибирати за собою, тільки  б вона дозволила, хоч інколи, їм спілкуватися з Даном. Домовилися, що Дан приїде наступного разу, коли Майкл отримає з математики оцінку не нижче «В».

– Треба було назвати «С». Тепер чекай, але сама винна, – сварила сама себе Зої.

– Я вже прибрав у себе в кімнаті, можеш перевірити і поставив у мікрохвильову вечерю, – зайшов до кімнати сестри Майкл, попередньо постукавши у двері.

– Добре. Я зараз переодягнуся та спущуся, – відповіла Зої.

Дівчина за раз обійняла себе за плечі, щоб знову відчути тепло та відчула, що у внутрішній кишені є щось. Зої зацікавилася. Її долали думки, чи варто лазити по кишенях? Але ж він зламав її акаунт. А тут він сам віддав їй свою куртку. Зої зняла одежину та дістала з внутрішньої кишені фото. Зі світлини на руданку дивилася гарна брюнетка поряд з Даном. Саме її фото Зої бачила на екрані телефона хлопця. Чомусь руданку засмутив той факт, що фото тої дівчини Дан носить з собою біля серця.

– То ти йдеш? – знову нагадав про себе Майкл. – Там вже все холоне.

– Іду, іду, – сумно мовила Зої, ховаючи фото знову в кишеню.

Руданка швидко переодягнулася та замислена спустилася на кухню.

– Ось, це я приготував, – мовив Дерек та показав на бутерброди. – А якщо я завтра також приготую і буду чемний-чемний, ми підемо кудись з Даном?

– Ну, це ж не тільки від вас залежить, у Дана також є своє життя, – сумно мовила Зої, згадуючи ту брюнетку-модель.

– А я вже усі-усі приклади вирішив, які мені Дан надіслав. Ну, Зої, будь ласочка, – попросив Майкл. Дан запропонував відвідати у вихідні кінотеатр просто неба. Ми зможемо дивитися фільм прямісінько з машини.

– Ти пам’ятаєш, яка була умова? – запитала Зої, радіючи, що Дану вдалося таки мотивувати Майкла займатися математикою.

– Так. От побачиш, що я завтра, чи післязавтра обов’язково отримаю ту оцінку, – самовпевнено мовив Майкл.

– Добре, – відповіла Зої та усміхнулась. Чомусь їй хотілося знову побачити того хлопця з добрими очима.

У двері постукали і Зої пішла відчиняти.

– Привіт. Я привіз твої речі, – мовив Патрік. – Я так перелякався за тебе, коли ті козли побігли за тобою...

– Не тут, – мовила Зої та, поставивши у передпокої сумку з речами, вийшла на ганок, щоб брати не чули їх розмову.

– Ось твій телефон та гроші, – сказав хлопець та простягнув Зої гаджет та готівку. – Добре, що той блондин, якому ти врізала, розрахувався раніше. Ти б бачила, який він був злий, коли ти поїхала. До речі, хто той хлопець? Я його знаю?

– То не важливо, важливо те, що я не почувалася у безпеці. Більше жодних виступів на подібних вечірках, – поставила свою умову Зої.

– Я розумію, але гарний гонорар та й все нормально закінчилося, – відповів Патрік.

– Нормально? А якби Дан не був там?! – за хвилину завелася Зої.

– То його ім’я Дан, – констатував Патрік. – У нього крута автівка. І давно ви знайомі?

– Це тебе не обходить, – відповіла Зої.

– А я думав, що ми друзі, – бив на жалість Патрік.

– Друзі, але де ти був, коли усі з шаленими очима гналися за мною?

– Та я ж реквізит збирав, – сказав у своє виправдання Патрік.

– Якби вони мене наздогнали, то довелося б тобі потім збирати мене, – відповіла Зої. – Чому ти мені не сказав, хто замовник?

– Хіба я знав? Той блондин сказав, що замовляє виступ на день народження, що все буде культурно та дав добрий завдаток. Другу частину грошей дав до виступу, – виправдовувався Патрік.

– Добре, не будемо про це. Зараз, будь ласка, не погоджуйся ні на які пропозиції, поки не узгодиш зі мною, – попросила Зої. Гроші грошима, а безпека – найважливіша. – Дякую, що привіз речі. На добраніч.

– Не запросиш до себе? – з надією запитав Патрік. Хлопець не вперше приходив до Зої, але вона ніколи не запрошувала його у свій дім.

– Вибач, але я шалено втомилася. Ти ж сам все бачив. Дякую і бувай, – мовила Зої та зайшла до будинку.