Розділ 3.3 Крихка довіра

Розділ 3.3 Крихка довіра

– Звідки в тебе номер Майкла? Ти стежиш за ним? За мною? Що тобі від нас треба? – холодним голосом з надривом запитала Зої.

– Я дав Майклу свій номер, щоб він телефонував за потреби. Він надіслав результати прикладів і я записав його номер, – сказав правду Богдан. Він розумів, що Зої зараз надто налякана та зараз може подумати про нього все, що завгодно. Він сам розумів, що зараз має не найкращий вигляд в очах дівчини.

– Для чого тобі номер дитини ? – не здавалася Зої. У неї тепер був образ кавалера мами, який стояв поряд з Майклом.

– Його в школі булили через те, що він має прогалини з математики. Я добре знаю, що таке булінг. У свій час мене захистила у школі дівчина. Вона чимось схожа на тебе. Така ж гонорова, щира та талановита. Ніхто не хотів вступитися за мене, нікому не було до мене справи. Тільки вона стала на мій бік та втерла носа моїм кривдникам так, що вони мене більше не чіпали. Я хотів допомогти Майклу. Зої, я щиро кажу, – мовив Дан, дивлячись в очі руданки. – У мене немає ніяких дурних намірів. Майкл розумний хлопчик, але він може зламатися та здатися під гнітом цькувань.

Слова Богдана зробили свою справу, Зої чомусь знову повірила. Вона ж також добре знала, що таке булінг. Їй довелося змінити школу, бо усі називали дивилися на неї скоса. Якби ж тільки однокласники. Після того як матір посадили у в’язницю, найбільше Зої діставалося від сусідів, які ледь не щоразу, при зустрічі, обзивали її хвойдою. На щастя, тренер допоміг винайняти житло в іншому районі міста, ближче до університету. Господарем виявився приємний літній чоловік. Вони й досі живуть у його будинку та платять за оренду, відносно, невелику суму.

– Зої, я тебе ніколи не скривджу. Ти мене чуєш? – запитав Богдан, бо побачив, що думками дівчина була не тут.

– Тебе також булили у школі? За що? – запитала Зої. Дорога машина та брендові речі, які були на хлопцеві вказували, що у нього є гроші.

– А хіба булерам треба особливий привід? Якщо ти відрізняєшся, якщо ти не маєш захисту та вразливий, для них ти автоматично стаєш цікавим. Майкла булять, бо йому важко дається математика. Якщо він продемонструє, що це не так, в інших просто зникне привід для цькування, – мовив Дан.

– Так. Дякую тобі, що підтримав його. Йому дуже не вистачає міцного чоловічого плеча, – щиро зізналася Зої. Чомусь їй дуже хотілося вірити Дану. Його слова зачепили її. Він не хотів її вразити, підкорити, він ділився своїми життєвими досвідом, який чимось перегукувався і з її життям.

Телефон Дана, який Зої тримала у руках, ожив мелодією. Ще й так несподівано, що дівчина вже підстрибнула на місці та ледь не впустила телефон. На екрані висвітилося обличчя привабливої дівчини у дорогому одязі, яка показувала язика. Зої не змогла прочитати імені дівчини, бо воно було написано іншою мовою. Дівчина віддала Дану телефон.

– А ось і про вовка промовка... – мовив Дан, поглянувши на екран, та прийняв вхідний дзвінок. – Привіт, Полуничко. Вибач. Я тобі ввечері обов’язково зателефоную. У мене все добре, але ж розмова.

Зої сиділа та не розуміла жодного слова, але обличчя хлопця, яке вона бачила у дзеркалі, вона зробила висновок, що йому телефонує дуже близька людина. Тембр голосу був дуже теплий.

– Це телефонувала та дівчина, про яку я тобі розповідав, – пояснив Дан та віддав Зої телефон. Тільки зараз дівчина помітила, що автівка вже певний час стоїть біля її будинку. Але Зої не поспішала виходити з автівки. Чимось зачепив її цей незнайомець.

Коли він говорив по телефону з іншою, Зої відмітила, що він досить привабливий, що має добрі очі та щиру усмішку. Зої хотіла, щоб і з нею хтось так говорив по телефону, щоб не тягнув у постіль, а просто цікавився, як вона провела день та який її улюблений колір.

– Та дівчина, вона іноземка? – чомусь поцікавилася Зої. Чомусь її кольнуло, що він так тепло розмовляв з іноземкою. Ще б знати про що?

– Вона українка, так само як і я. Ми вчилися разом. Її ім’я – Злата. Вона дивовижна та дуже талановита. Я вже казав, що ви чимось схожі одна на одну, – мовив Дан.

– Хм... Вона брюнетка, а в мене рудий колір волосся, – увімкнула ревнощі Зої

– Чомусь я був впевнений, що  Злата відповіла б точно так, як ти, – усміхнувся Богдан. – Зої, якщо тобі потрібна буде допомога, звертайся. Я добре знаю, як це, коли ніхто не бажає тобі допомогти. До речі, якщо вже про це зайшла мова і у нас сьогодні день щирості, то я зламав твій акаунт і бачив, що ти шукаєш роботу. Вибач, мені було цікаво дізнатись щось про тебе. Злата – зірка моделінгу світового рівня. Вона знає багато агентство та фотографів, які могли б співпрацювати з тобою і ти б не ризикувала б, як сьогодні, – запропонував Дан.

– Ти так говориш, наче впевнений, що та дівчина захоче зі мною говорити та співпрацювати. До того ж я не знаю мови, на якій ти з нею спілкувався, – мовила Зої.

– Я впевненій у Златі та у тобі. Ти – дивовижно красива. Тобою обов’язково зацікавляться агентства. Це убезпечить тебе від хтивих намірів чоловіків та принесе прибуток. Злата добре знає англійську. Якщо ти згодна, то я ввечері розповім їй про тебе та дам твій телефон, щоб ви могли поспілкуватися. Зої, я не ворог. Я хочу тобі допомогти.

– Дякую, – мовила руданка.

Зої побачила, що Дерек виглядає на вулицю та впізнав машину Дана. Хлопчик покликав Майкла та обидва хлопці підійшли до машини.