Розділ 3.1 Вогник

Розділ 3.1 Вогник

Зої з’явилася на пристані у вбранні, яке обтисло її стан, наче друга шкіра. В руках дівчини були якісь незвичні штукенції. Гості Люка одразу почали улюлюкати та кричати від захвату.

Сонце вже майже сіло за небокрай. Лишився тільки невеликий помаранчевий слід на воді, у якому Зої у своєму сценічному одязі мала дивовижний вигляд.

Патрік увімкнув музику та почалося шоу. Дан завмер. Він ловив кожен рух Зої. Хлопці також сіли та пожирали Зої очима. Дівчина рухалася з палицями, які нагадували чи то віяла, чи то крила. У якийсь момент Патрік приніс факел від якого Зої підпалила вогонь. Тепер вона розмахувала та робила трюки з вогнем у руках. Це було вражаюче. Дан не вперше бачив фаєр-шоу, але у виконанні Зої воно буде неперевершеним. Дівчина зовсім не боялася вогню. Вона, ніби грала ним, приборкавши його та набувши владу над ним. Невеликі іскри розліталися довкола, а вогні відображалися у воді та в очах кожного, хто спостерігав за руданкою. Її руде волосся саме мало вигляд вогника. Її рухи були то різкими та хаотичними, то плавними, наче танець вогню. Усі затихли під враженням. Люк тріумфував, що саме на його вечірці Зої не просто виступила, а приголомшила усіх. Тепер точно університет буде гудіти, що Люк зміг організувати такий запальний виступ. Не збрехала Зої, її танець був не тільки професійним, але й шалено гарячим. Хлопці ледь тримали себе в руках. Алкоголь таки зіграв злий жарт. Бо коли номер закінчився та музика затихла, Кріс уявив себе приборкувачем вогню та підбіг до Зої, бажаючи її обійняти. Дівчина не була готова до обіймів, різко обернулася і вже за мить сорочка Кріса загорілася. Він почав репетувати, хлопці кинулися до нього та не придумали нічого кращого, як штовхнути його з пірса.

Зої не зважала на хлопця, бо розуміла, що в ньому буянив алкоголь. З одного боку вона, навіть, раділа, що увага хлопців перемикнулася на Кріса. Але якби ж усі пішли рятувати друга. Поки Патрік збирав булави та віяла, з якими виступала Зої, Люк вирішив діяти. Він побачив, що дівчина одна йде до ресторану, щоб переодягнутися та вирішив перерізати їй шлях.

Богдан перетворився на суцільний нерв, коли побачив, що Люк йде за Зої. Вони опинилися неподалік, що Богдан, крізь відчинене вікно, міг чути їх розмову.

– Привіт, красунечко. Дякую тобі за виступ, – мовив Люк, ковзаючи поглядом по Зої. Дівчині стало незручно від його хтивого погляду і вона обійняла себе руками, бажаючи сховатися якнайдалі з його очей.

– Будь ласка, до побачення, – відповіла Зої та зробила крок вправо, щоб обійти Люка.

Люк також зробив крок та знову перегородив дорогу руданці.

– І ти мене не привітаєш? Я ж сьогодні іменинник, – зухвало запитав хлопець.

– Я тебе вже привітала на початку свого виступу. Вітаю тебе ще раз, Люку, – відповіла Зої.

– Що це за дитячий садочок. Хіба так дівчата вітають? – запитав Люк та поглянув за спину Зої де вже стояли його друзі та показували різноманітні хтиві рухи та жести.

– Я привітала, як вважала за потрібне. Якщо тобі потрібні інші привітання, клич інших дівчат. Хай вони вітають тебе так, як бажаєш ти, – відповіла дівчина та почала злитися на Патріка, який довго збирав речі.

– Ну, хоч один невеликий поцілунок, – мовив Люк та потягнувся до Зої, щоб згребти її у свої обійми.

Зої спробувала виставити перед собою руку, щоб запобігти діям Люка. Але хіба його можна було спинити? Він відчув себе мачо, який підкорив дівчину на очах у друзів та хотів продемонструвати, що йому вдалося підкорити собі Зої. Його не зупинила витягнута рука дівчини і він притис її до свого торса.

Зої не придумала нічого кращого, як дати люку по яйцях!

– Ах ти ж суч*о! – вигукнув Люк і скрутився у три погибелі, бо в той удар Зої вклала усю свою силу. – Хлопці, ловіть її!

Гості Люка, наче чекали на цей наказ та зірвалися з місця. Вони бігли з божевільними очима, готовими на все...

Зої злякалася. Вона розуміла, що у ресторані серед людей вони нічого не зроблять, але гроші мають, на жаль, велику силу. Ще й Патрік невідомо де.

Зої почала бігти до виходу з ресторану. У якусь мить Зої та натовп хлопців розділила автівка, яка неочікувано на швидкості виїхала на пристань та перегородила хмільному натовпу шлях, ледь не наїхавши на когось з хлопців. З вікна Зої почула заклик:

– Зої, сідай!

Руданка не замислилася ні на секунду, відкрила задні двері та сіла у салон машини. Вона впізнала автівку, яку бачила біля свого будинку та про яку розповідав Майкл.