Розділ 2.1. Турбота

Розділ 2.1. Турбота

Майкл поглянув на незнайомого чоловіка у крутій автівці та злі, але тепер ще здивовані обличчя кривдників та вирішив рухатися у бік незнайомця. Чомусь від нього він не очікував небезпеку. Майкл взяв брата за руку, поклав телефон у кишеню та пішов до машини. Хлопчик бачив, як його однокласники зацікавлено дивилися йому у спину та шепотілися. Такі машини були далеко не у всіх, а покататися на такій для Майкла було мрією. Старший брат посадив Дерека на заднє сидіння, а сам сів на крісло поряд з водієм.

– Привіт, хлопці. Моє ім’я Дан. Я навчаюся разом із Зої. Бачив вас разом з нею, я відвезу вас додому, – пояснив Богдан, бо побачив насторожений погляд Майкла.

– Дякую, що допоміг. Вони б мене знову відколошматили, – сумно відповів Майкл. – Висади нас на першій же зупинці шкільного автобуса.

– Але ж твої кривдники на ньому їздять. Не думаю, що це гарна ідея, – резонно мовив Богдан. – Не бійся. Можеш зателефонувати Зої та сказати, що ти з братом незабаром будеш.

– Я б зателефонував, але як? – ледь не зі сльозами мовив Майкл та витягнув свій понівечений телефон. – То Зої мені подарувала на торішній день народження. А він... – мовив хлопчик та у його очах промайнула лють та відчай водночас.

– Можна я погляну? – запитав Богдан та взяв у хлопчика розтрощений телефон. – Тут розбився екран та викривився корпус. Я знаю одне місце неподалік, де можна його поремонтувати.

– Правда? А це не буде дуже дорого? – запитав Майкл та вже подумки рахував свої заощадження.

– Правда. Я допоміг хлопцям із програмним забезпеченням, вони відремонтують твій телефон і буде, як новий, – відповів Богдан.

– Як новий не треба, бо Зої буде сваритися, – зізнався Майкл.

– Зої? Вона ж добра. А мама? – запитав Богдан, бо не бачив матері з ними.

– Зої добра. Вона нам і сестра, і мама, і тато, – надто по-дорослому відповів Майкл.

– Пробач, я не хотів, – перепросив Богдан та вже шкодував, що запитав про матір.

– Я хочу їсти, – мовив з заднього сидіння Дерек.

– Дома поїси, – категорично відповів Майкл.

– Я пити хочу, – знову попросив малий.

– Поглянь, у бардачку мають бути якісь цукерки, сухофрукти та пляшка води – мовив Богдан та кивнув на бардачок.

– Йому не можна цукерок, бо переб’є апетит, – відповів Майкл, але поліз у бардачок. Він дістав звідси пляшечку води та фініки. Спочатку Майкл зробив кілька ковтків води та спробував смаколики, а потім дав воду та фініки брату.

– Дякую. Смачно, – одразу ж відповів Дерек.

– Чому вони тебе дістають? – поцікавився Богдан. Він не уточнив про кого мова, усе ц так було зрозуміло.

– Вони кажуть, що я – тупий. Я ненавиджу математику! Вона дурна та складна! Вони сміються з моїх результатів та кажуть, що то я тягну клас на дно, – поділився своїми проблемами Майкл. Навіть Зої не знала цю ситуацію, а незнайомцю, чомусь, він захотів розповісти.

–  Думаю, що Зої засмутиться, коли дізнається, – мовив Богдан.

– Ще й як. Я просив містера Кровна поки не повідомляти результати Зої та пообіцяв, що прийду на перескладання. Але я нічого не розумію! – емоційно мовив Майкл та вдарив себе по лобі.

– Так, ми приїхали, – мовив Богдан. Вони зупинилися на заправці, де був невеликий магазин із телефонними комплектуючими та аксесуарами.

– Привіт! Повний бак? – запитав чоловік, звернувшись до Богдана. Він був тут постійним клієнтом, то його знали в обличчя.

– Привіт! Цього разу – ні. Я в іншій справі Поклич, будь ласка, Спелса, – попросив Богдан.

З приміщення вийшов привітний чоловік, який поглянув на телефон та сказав, що йому знадобиться хвилин двадцять, щоб привести його у належний вигляд. Майкл зрадів та запитав, скільки це буде коштувати. Чоловік відповів, що це буде безкоштовно, бо Дан зробив для нього програму, яка збільшила його прибуток втричі.

– Майкле, мені треба до вбиральні, – мовив Дерек.

– О! Тобі то пити, то в туалет сходити, – закотив очі Майкл.

– Тут на заправці є вбиральня. Сходи з ним. І купи нам, будь ласка, три хот-доги та сік, – попросив Богдан та дав Майкл гроші.

Поки хлопців не було, Богдан поглянув на рюкзак Дерека. На внутрішній стороні була написана назва школи та прізвище хлопця.

Дан швидко знайшов сайт навчального

закладу, обійшов захист та отримав доступ до оцінок Майкла. Ой, Зої точно не сподобаються результати, які малий має з математики. Треба з цим щось робити, бо хлопця не тільки заклюють у класі, але й на повторний курс можуть залишити.

Коли хлопці повернулися, Богдан вже мав ідею...