Розділ 1.4 Заздрість

Розділ 1.4 Заздрість

– Воу, бро, ти крутий! – одразу ж мовив посіпака Люка – Кріс.

– А що ти скажеш Олівії? Ти ж казав, що дівчат на вечірці не буде, – зауважив хтось з хлопців.

– Олівії необов’язково усе знати. Вона мене привітає та піде, – зареготав Люк, натякаючи на суть подарунка, який, на його думку, мала зробити дівчина.

– Будемо святкувати в тебе вдома? – запитав Кріс.

– Цього разу я зніму будиночок неподалік узбережжя. То буде чоловіча вечірка. Але якщо ми хочемо розважитись, то у будь-який момент можемо зателефонувати дівчатам, – зареготав Люк.

– Угу, вони точно піднімуть настрій і не тільки його, – відповів Кріс та усі зареготали.

– Чого це вам так смішно? – Богдан почув писклявий дівочий голос та побачив дівчину у формі з логотипом «Орлиць».

– Привіт, крихітко! – привітався Люк та одразу ж запустив свої руки під спідницю дівчини.

– Про що це ви тут говорили? – запитала дівчина, притуляючись до блондина.

– Про тебе. Що ти маєш найпружнішу дупку, – відповів Люк, зовсім не соромлячись друзів, які знову вибухнули сміхом.

– Я зараз швидко переодягнусь та повернусь. Підвезеш мене додому? – запитала дівчина та потягнулася за поцілунком.

У Богдана складалося враження, що то все гра на публіку, але йому було неприємно слухати їх теревені про Зої.

– Біжи. Я тебе підкину, – відповів Люк, а коли дівчина пішла, додав: – Кілька разів.

Хлопці знову гидко зареготали.

– О! Йде! – вигукнув хтось з почту Люка.

– Так, зникніть звідси! – гаркнув до своїх посіпак Люк та увімкнув свою наймилішу, на його думку, усмішку. Хлопці за хвилину відійшли, але спостерігали за діалогом неподалік.

– Привіт, Зої! З тренування? – запитав Люк, поїдаючи дівчину очима.

– Привіт! Так, – односкладно відповіла дівчина, а Богдан зрадів, що почув їх голос, але бісився, що вона говорить з Люком.

– Я дуже радий, що ти погодилася виступити на моєму дні народження. Твій агент сказав, що є кілька варіантів шоу, яке ти можеш показати, – мовив Люк.

– Угу, то це був ти... – замислившись, мовила дівчина. – Є кілька варіантів. Патрік сказав, що ти обрав вогняне шоу.

– Так. Це буде найгарячіший подарунок з усіх, – досить двозначно прозвучало від Люка.

– Дивись, близько не підходи, щоб штани не зайнялися, мовила Зої.

– Тебе кудись підвезти?

– Ні. Дякую. До того ж ти обіцяв Олівію відвезти, а я ніжками звикла, – відповіла Зої.

– То хіба твоїм ніжкам варто так багато ходити? – запитав Люк, проводячи поглядом по Зої знизу вгору.

– Рух – це життя. Для того щоб бути в формі та виконувати деякі елементи, необхідно багато тренувань. От якраз ходьба – чудове фізичне навантаження. Це ти тренування пропускаєш, а в мене чіткий графік, – мовила Зої.

– А ти помітила, що мене не було на тренуванні? – аж повеселів Люк, а Богдан знову стиснув кермо.

– Я? Ні. Просто Олівія не могла зібратися та весь час з дівчатами обговорювала, що ж могло такого статися, що ти пропустив тренування, – пояснила Зої.

– То ти за мене також хвилювалася? – самовпевнено та задоволено запитав капітан.

– Ні. Мені до тебе байдуже. Вибач, я поспішаю. Бувай, – мовила Зої та пішла.

– Що робила тут ця пройдисвітка?! – гнівно запитала Олівія, коли підбігла до Люка, побачивши, що він спілкується з Зої.

– В тебе забув запитати, з ким мені спілкуватись, – відповів Люк. – А чого це вона пройдисвітка?

– Бо тренер обрав ідею Зої, а не Олівії, – відповіла Мія, яка з дівчатами підійшла до Люка.

– Ой, була б то ідея, а то так… кривляння, – зі злістю мовила Олівія.

– Але щось ти не можеш повторити усі ті кривляння, – підколола її Мія, а інша дівчина штовхнула її в бік.

– Я побачу, як ви ті елементи виконаєте, – гаркнула Олівія.

– Ой, не вмішуйте мене у ваші дівчачі розбірки, – мовив Люк. – Олівіє, тобі не пасує заздрість.

– Пх! А хіба я заздрю?! Я! Їй?! – аж почервоніла дівчина. – Просто її ідеї – дурня!

Богдан не став слухати, що відбувалося далі, та скерував свою автівку за Зої.