Твої дорослі казки. Частина друга

Наступного дня до офісу зателефонував Ілля і повідомив що не в змозі приїхати і взагалі пішли ми всі до бісу, бо у нього температура 39 і він вмирає. Більшість чоловіків поводяться як ідіоти, варто лише застудитись. Я ніколи цього не розумів: хворієш собі – то сприйми це як данність на сьогоднішній день. Прийде хвилина, коли ти знову відчуєш себе птахою. Проте психологи проекту оживились: Катрін була відправлена до квартири Іллі із пакунком ліків, їжею і гарним настроєм. Вона на все погоджувалась, чесно робила записи у виданому учасникам блокноті та говорила правильні речі на камеру, забувши лише про мене. А хто був я? Епізод, кілька ночей, спільно випита пляшка віскі і почата пачка сигарет. Нічого більше…

За два дні Ілля одужав і вручив Катрін сережки із діамантами. Дещо схудлий, із триденною неголеністю на смуглявому обличчі, він виглядав як справжній принц і говорив на камеру про те, що Катрін подбала про нього у скрутну хвилину (тут він скосив погляд на Поліну, яку цих три дні не пускали до нього ні під жодним приводом), він захоплений нею, Катрін, і готує для неї сюрприз, про який нікому не розповідатиме заздалегідь. Звісно, продюсери були в курсі його планів, а знімальна група ввечері усім складом відправилась на шопінг за новими купальниками, плавками та рештою атрибутів відпочинку на воді.

Із захопленням усі спостерігали за моєю реакцією на від’їзд Катрін. Люди, що весь час працюють у шоу, так звикли до всіляких шоу, що цікавість могло викликати тільки шоу у шоу. Я поводився так, ніби нічого не сталося, і врешті усі переконалися, що я черствий, проте потужний арт-директор та антикризовий менеджер.

Я скучив за Катрін, за її худорлявими плечима та шовковою шкірою, за тими зіницями, що, мов дві намистини, сяяли і спостерігали, аж поки ми були разом, а світло їх лишилось у моїй кімнаті у той єдиний вечір, коли вона там жила. Дідько, я таки закохався – я ще довго не міг нікого приводити до себе, туди, де була вона, я не змінював простирадла і відчував її запах, поринаючи у сни. Я перечитував її анкети, познаходив її сторінки у соцмережах і розглядав її світлини, сторінки її братів, сестер, знайомих, поринав у її світ. Але я ні на мить не страждав – мені просто видавалось цікавим усе, чим була вона. Скільки ж разів потім я картав себе за те, що не поїхав із ними, не наважився переписати сценарій, змінити усе. Я не мав ревнощів, бо я знав, що вона не любитиме його так, як вона здатна покохати, що би той принц не утнув. Чи мені було приємно обманювати себе? Адже усі інші зійшлися на думці, що Катрін та Ілля – чудова пара, лиш замовкали, коли я відчиняв двері.

Наступного дня ми взялися відзняти знайомство Артема та Ліки. З-понад тисячі анкет ми обрали саме їх, ми обрали сюжети казок для них (хоч вони і думали що тягнуть жеребок), ми точно знали, що і як буде, проте усе, що відбувалось далі, вразило найменш сентиментальних із нас.

Ліка видавалась дивовижною дівчиною у всьому. Вона усе робила вправно, доладно, доречно, цікаво, помірно. В усьому – золота середина, все навпіл: упевненість в собі поряд із раціональними сумнівами, логічність поряд із емоційністю, шляхетність поряд із стильною розпусністю, гострий язик та вміння слухати, слухатись, чути. І щойно вона зайшла до офісу – ми всі зрозуміли, що вона ідеальна жінка, але не наша. Ні, з тими флюїдами все у неї було гаразд – запах сексу і картьє, проте усе призначалось не нам, нікому з нас, і крапка.

Зовні вона була трохи схожа на діснеєвську мавку, тож дівчата лише трішки підфарбували її, перевдягли, попрацювали над зачіскою і віддали на поталу іншим групам організаторів. Ліка писала автобіографію, одночасно спілкуючись із сценаристами і вислуховуючи побажання спів продюсера Арсена та психологів. Зняли круте відео, у якому Ліка заговорила немов справжня професійна телеведуча. У неї мала би одразу ж закохатись уся аудиторія – від 12 і до 80, вона заряджала нас тоді, коли ми вже не знали, для чого всі зібралися.

• Ліка, як ви особисто ставитеся до ролі Русалоньки? Чи поринули ви у казку? Чи чекаєте дива? – ставили недоладні питання розгублені Джон та Джим.
• Я в захваті! Як же давно мені не вистачало казки, справжньої, потужної, життєвої – і я готова створити її для себе і для вас усіх. Моя казка буде реальною, дещо етнічною: я буду русалонькою, що уособлює образи усіх чарівних створінь, прекрасних та добрих створінь, буду справжньою Мавкою та Феєю. Я, зізнаюся, анітрохи не знаю, що підготували для мене на цьому проекті – певне, випробування, змагання із часом та вибір – усе, як у казках, як у житті, і я дещо хвилююся.
• Круто! – обізвався хтось з операторів. Камера її любить!
• І вона наче розуміє, що це ми тут придумали, – додав Мишко.
• Ага, візьмемо тебе, Ліка, нашим штатним розтлумачувачем.

Ліка дзвінко розсміялась.

• А справді, що ви, хлопці, тут надумали?

Ми пояснили їй, що усі з усіма мали в цей день перезнайомитися, проте двоє з учасників вирішили усамітнитись і збираються у подорож. «Що це, проект про кохання?» – поцікавилась Ліка невимушено, але трошки розчаровано. «Про дружбу. Це ж і для дітей – ми робимо ріаліті-казку, справді», – відповів я. Навіщо їй було знати, що вірогідність інтимного зближення учасниці із Артемом була прорахована психологами ретельно ще на етапі підбору анкет? Хай собі самі вирішують, а інформацію про наші розрахунки ми планували оприлюднити пізніше, використавши у якійсь передачі про наукові експерименти у сфері людських стосунків.